5. Ким доводиться Софійка Сніжані?
6. Яка прикраса привертала увагу людей, коли бачили її на
Софійці?
7. Як ім'я нареченого Сніжани?
8. Що служило своєрідною машиною часу Софійці?
9. Як ім'я предка Кулаківського?
10. Кого підозрювала Софійка у крадіжці коралів?
11. Який сорприз чекав на Софійку у кінці 10 розділу?
12. Запишіть жанр твору «Русалонька із

ответ от Мадары Учихи:

Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова в дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ'яненко). Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирській школі.  

У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана.  

У 1804 р. він став послушником монастиря, а наступного року повернувся на військову службу.  

У 1806 р. майбутній письменник подав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народному ополченні.  

У 1812 р. він працював директором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат, згодом організував, відредагував і опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник». Збирав кошти на відкриття Харківської публічної бібліотеки.  

Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту.  

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію.  

Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р.  

У 1837р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком».  

У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника.  

Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.  

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину, написану російською та українською мовами: це комедії «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик», «Шельменко — волостной писарь»; літературно-публіцистичні статті «Супліка до пана іздателя», «Лист до видавців «Русского вестника»; історико-художній нарис «Головатый»; фейлетон «Письма Фалалея Повинухина»; жартівливі вірші «Шпигачки»; романи «Панхалявский», «Жизнь и похождения Петра Степанова, сына Столбикова», повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «Конотопська відьма», «Маруся», оповідання «Салдацький патрет», «Купований розум», «Пархімове снідання», «Перекотиполе», «Малоросійська биль» та інші. Його спадщина нараховує близько 80 прозових і драматичних творів, щоправда не всі вони мають однакову художню вартість.  

Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко ( 18 (29) листопада 1778, с. Основа, Харківська губернія, Російська імперія — 8 (20) серпня 1843, Харків, Російська імперія) — український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч.
Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу «Українскій Вістникъ» (1816–1817), сприяв виданню альманаху «Молодикъ» (1843–1844).
В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим проводирем дворянства (1817—1828), згодом — головою Харківської палати кримінального суду.
Помер 20 серпня 1843 після тяжкої хвороби у Харкові.
У 1830-их написав та опублікував цілу низку прозових творів російською мовою: повісті та романи «Харківська Ганнуся» (також відома як «Ганнуся») (?), «Пан Халявский» (1840), «Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова» (1841), «Панна сотниковна»; історико-художні та етнографічні нариси «Головатый» (1839), «Украинцы» (1841), «История театра в Харькове» (1841), «1812 год в провинции», так звані фізіологічні нариси «Ярмарка» (1840), «Знахарь» (1841) тощо.