Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця.
Риси характеру Виборного:
Позитивні:
а) почуття гумору, дотепність;
б) врівноваженість і благодушність.
Негативні:
а) хитрість і підступність;
б) лицемірство і самовдоволення;
в) крутійство і корисливість;
г) підлабузництво і бездушність;
д) показна доброта.
Виборний добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки («Золото — не дівка)»), і докладні відомості про Наталчину матір, які він розповідає возному, і власні думки про Петра.
162 В цьому сонеті ліричний герой постає перед нами замріяним, заглибленим себе. Але це не аскет, він любить життя. Він бачить навколишній світ реальним, але сповненим краси. Петрарка обожнює світ, бо в ньому живе кохана Лаура. Ми бачимо її закоханими очима поета. Вона реальна і нереальна водночас. Це – ідеал. Любов – це благо, що посилається людині. Любов очищає душу, облагороджує її, допомагає відчути красу реального світу. Це сонет – роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Вірш легкий і прозорий, пройнятий високим
Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця.
Риси характеру Виборного:
Позитивні:
а) почуття гумору, дотепність;
б) врівноваженість і благодушність.
Негативні:
а) хитрість і підступність;
б) лицемірство і самовдоволення;
в) крутійство і корисливість;
г) підлабузництво і бездушність;
д) показна доброта.
Виборний добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки («Золото — не дівка)»), і докладні відомості про Наталчину матір, які він розповідає возному, і власні думки про Петра.
Відповідь:
Пояснення:
Автор – Франческо Петрарка
Жанр – сонет
Тема – краса і шляхетність земної жінки
Ідея – кохання – сенс життя
Художні засоби: анафора, метафора, епітет
162 В цьому сонеті ліричний герой постає перед нами замріяним, заглибленим себе. Але це не аскет, він любить життя. Він бачить навколишній світ реальним, але сповненим краси. Петрарка обожнює світ, бо в ньому живе кохана Лаура. Ми бачимо її закоханими очима поета. Вона реальна і нереальна водночас. Це – ідеал. Любов – це благо, що посилається людині. Любов очищає душу, облагороджує її, допомагає відчути красу реального світу. Це сонет – роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Вірш легкий і прозорий, пройнятий високим