5. Визначити різновид складного речення (розділові знаки пропущені):
Сонце і повітря лоскочуть щоки а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо що здається надворі стоїть весна одягнена у білі шати.
А із сурядним і підрядним зв’язком; Б із безсполучниковим і підрядним зв’язком;
В із безсполучниковим і сурядним зв’язком; Г із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком.
Говорят, что в человеке все должно быть красивым, - тело и душа. Именно таковы герои повести И. Франко «Захар Беркут», и чувства, существующие между ними, тоже является красивыми и глубокими.
Мирослава и Максим встретились на охоте и сразу почувствовали какой-то непонятный влечение друг к другу. Мирослава полюбила Максима не по имения или статус, а за рыцарский характер и искренность. А Максима удивила эта юная девушка, которой «не жалко бы быть мужем», как говорили о ней тухольци. их любовь не могла остановить и та пропасть, что уже в те времена существовала между представителями разных социальных классов, потому что Мирослава была дочерью боярина, для которого Максим, какой бы он не был смелый и гордый, был всего только «смерд *.
И искренне любящие сердца такая мелочь, как неравенство, не могла разъединить, и Мирослава готова не только отказаться от своего богатства и статуса, но и покинуть любимого отца ради Максима. Она поклялась, что Максим станет ее мужем, потому что она судит людей не по имуществом, а при их душой. «Он такой рыцарь, как и другие рыцари, - говорит она отцу о Максиме, - нет, он смелее и честнее всех тех Боярчук, которых я видела до сих пор».
Любовь Мирославы настолько велико, что она не представляет своей жизни без Максима, и поэтому хочет остаться в монгольском лагере вместо него, хотя это для нее верная смерть. И все же любовь не ослепляет юношей, они знают, что их жизнь принадлежит другим. Поэтому со слезами на глазах Мирослава давала приказы бросать камни в татар, потому что любой из них мог убить любимого, иначе поступить девушка не могла, потому что речь шла об интересах всей общины.
Итак, Мирослава и Максим, несмотря на принадлежность к разным социальным слоям, равны в своем рыцарстве, мужества и искренности. Сила их любви победила все препятствия на пути к счастью, потому что именно оно придавало сил и мужества Максиму в лагере татаро-монголов, и, с другой стороны, любовь не затмило им весь мир, и ради общего благосостояния они пожертвовать своим счастьем.
Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний,
вислів «неписана краса»