8 клас леся Українка
давня казка"
Виписати цитати - відповіді на питання з тексту
Яку винагороду прагне отримати авторка за розповідь казки?
2. Як письменниця характеризує поета?
3. Як до героя ставилися люди?
4. Що порушило спокій митця під час його перебування насамоті з дібровою?
5. Як погрожував поетові лицар?
6. Як відповів на це поет?
Яким був результат полювання мисливців?
8. Як поставився лицар до виконання пісні поетом?
9. Яким чином кохання заполонило душу лицаря?
10. Як Бертольдо охарактеризував іѕідору?
11. Чому Бертольдо був змушений залишити рідний край?
12. Куди був спрямований військовий похід?
13. Що зазнало військо Бертольда у поході?
14. У чому було призначення поета?
15. Яку винагороду пообіцяв дати поетові Бертольдо?
16. Яким чином змінилося життя Бертольда після його повернення з походу?
17. Як змінилося життя простих людей після походу?
18. Про яке лихо повідомила сторожа пана?
19. Якої послуги, наданої поетом, не забув Бертольдо?
20. Що запропонував Бертольдо поетові, щоб той не співав бунтівничих пісень?
21. Як зреагував на цю пропозицію поет?
22. Яким чином було покарано поета?
23. Чому після вбивства Бертольда панство продовжує існувати?
24. Яка боротьба ведеться між нащадками графа та поета?
Тема: туга за рідним краєм.
Ідея: ніде людині не буде так спокійно, як на Батьківщині.
Художні засоби "Під чужим небом"
Епітети: паризькі бруки, вулиці прастарі, матернії руки, вогненний слід, сіре поле, кришталеві хвилі, смертний біль, бронхітне гавкання, цвинтарно-мертвий спокій.
Анафора: Ні, не знайти. Ніхто не знає / Ніхто не чув твоїх плачі.
Повтори: А я тут, на чужинних бруках, чужий - несу чужий тягар; Тільки б рідного поля зворушлива стрічка! /Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
Ритор. запитання: Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же? Що мені телефони, версалі, експреси? Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?
Алітерація: (р) - Зростає лише рівний профіль і зоряний зір.
Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це — її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...
Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса — "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі — підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття — Леся Українка...
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
У цьому зізнанні — величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово "самопожертва". Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.
Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.