8. Пофантазуйте! Уявіть, що оповідання «Товстий і тонкий» має назву «Таємний радник і колезький асесор». Що в такому разі змінилося бу сприйнятті цього твору читачами?
Першу людину звали Адам. Біблія розповідає, що створив Бог Адама схожим на себе. Адам жив у райському саду, що звався Едемським. Тут йому дуже подобалося, але інколи він почував себе страшенно безпорадним та самотнім. Він нудьгував і блукав доріжками саду. Побачив це Бог і вирішив надати Адаму помічницю. І коли той спав, Бог створив жінку. Уявляєте, як зрадів Адам, коли прокинувся і побачив поруч з собою красу-жінку - адже він зрозумів, що тепер не буде таким самотнім! Адам назвав її Євою, і вони, вже вдвох, щасливо зажили у Едемському саду. Як їм було добре разом! Перші люди почували себе весело і безтурботно, і щастю, здавалося, не буде кінця! Бог дозволяв Адаму та Єві робити все, про що вони Його просили. Лише одного не дозволяв людям Бог - їсти плоди з дерева, що звалося деревом пізнання добра та зла. Пояснював він це просто: - Якщо ви з’їжте цей плод, то помрете. Але жив у тому ж райському саду злий та підступний змій, що підкрався одного разу до Єви та й почав їй нашіптувати: - Навіщо вам слухатися Бога? Адже Він не дозволяє вам їсти ці плоди зовсім не тому, що ви помрете! Це – неправда! Насправді, якщо ви їх з'їсте, то й самі станете як боги! І про все-все на світі будете знати!.. Та й плід, ти тільки подивись, який смачний!.. Довго не звертала на змія ніякої уваги Єва. Але потім несподівано подивилася на дерево і раптом побачила на диво красивий плід. І так їй закортіло його покуштувати, що Єва не витримала, зірвала плід і надкусила його. Плід виявився дуже смачним, і Єва простягнула його Адаму. - Адам! – звернулася вона до нього – Знаєш, а він й дійсно чудовий! Адам на якусь хвилинку замислився, не знаючи, що й робити - адже він добре розумів, що цього робити не можна! Але плід був такий гарний, що Адам також не витримав і надкусив його. Ах, люди, люди... Коли Бог узнал про вчинок Адама та Єви, то дуже засмутився, після чого зі смутком вимовив: - На жаль, я повинен прогнати вас з мого саду! Адже ви знаєте: непокірність Богу - гріх! Він після чого додав: - Тепер для вас розпочнеться зовсім інше, важке та безрадісне життя в муках та стражданнях. І лише один спогад завжди буде зігрівати вашу душу - як добре було у райському саду... І знову закінчив: - А відбулося все це через те, що ви не захотіли виконати те, про що Я просив вас... Так Адам і Ева були вигнані з раю. Для них й дійсно настали тяжкі часи. Вони почали хворіти. Щоб прокормитися, їм доводилося багато та важко працювати. А з часом люди почали вмирати…
До неї у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, Юрій Клен (О. Бургардт), М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський.
Неокласики проголошували свою прихильність до "чистого мистецтва" та ідеї самоцінніості форми, активно використовували у своєї творчості античні теми та сюжети, міфологічні образи та мотиви. В той же час кожен із неокласиків був митцем з власним неповторним стилем. У своїй творчості неокласики, як могли, уникали тем, пов'язаних з революцією. Тому навіть в ліберальні 20-і роки вони піддавалися критиці, а з початку 30-х почалося цькування. Вже у 1925-му році у червневій постанові ЦК КП(б)У у справі художньої літератури неокласиків згадано як «реставраторів старого буржуазного ладу». У статті в «Літературній енциклопедії» (1929–1939 рр.), що писалася на початку 1934 р., українські неокласики (названі М. Зеров, П. Филипович та М. Рильський) були названі «буржуазно-націоналістичною течією в українській літературі, яка виникла ще до революції». Кіївським неокласикам ставили в провину такі риси як «…втеча від революційної дійсності в ідеалізоване феодально-буржуазне минуле і у зв‘язку з цим канонізація архаїчних класичних форм ... орієнтація на культуру буржуазної Європи». У статті їх також звинувачували у ідеалізмі, ескапізмі, формалізмі, використанні «формалістичного методу з метою заперечення революційної ідейності літератури й утвердження буржуазно-націоналістичної ідеології…». Так до цієї літературної течії приліпили ярлик «махрові буржуазні націоналісти». Наслідки були передбачуваними. М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара були заарештовані в 1935 р. Їх звинувачували в приналежності до таємної контрреволюційної організації на чолі з М. Зеровим, в шпигунстві, у підготуванні замахів на представників уряду та партії. А М. Зеров був розстріляний у 1937 році, у тому ж році загинув на Соловках П. Филипович, а через два роки у концтаборі на Колимі помер М. Драй-Хмара.
Першу людину звали Адам. Біблія розповідає, що створив Бог Адама схожим на себе.
Адам жив у райському саду, що звався Едемським. Тут йому дуже подобалося, але інколи він почував себе страшенно безпорадним та самотнім. Він нудьгував і блукав доріжками саду.
Побачив це Бог і вирішив надати Адаму помічницю. І коли той спав, Бог створив жінку.
Уявляєте, як зрадів Адам, коли прокинувся і побачив поруч з собою красу-жінку - адже він зрозумів, що тепер не буде таким самотнім!
Адам назвав її Євою, і вони, вже вдвох, щасливо зажили у Едемському саду.
Як їм було добре разом! Перші люди почували себе весело і безтурботно, і щастю, здавалося, не буде кінця!
Бог дозволяв Адаму та Єві робити все, про що вони Його просили. Лише одного не дозволяв людям Бог - їсти плоди з дерева, що звалося деревом пізнання добра та зла. Пояснював він це просто:
- Якщо ви з’їжте цей плод, то помрете.
Але жив у тому ж райському саду злий та підступний змій, що підкрався одного разу до Єви та й почав їй нашіптувати:
- Навіщо вам слухатися Бога? Адже Він не дозволяє вам їсти ці плоди зовсім не тому, що ви помрете! Це – неправда! Насправді, якщо ви їх з'їсте, то й самі станете як боги! І про все-все на світі будете знати!.. Та й плід, ти тільки подивись, який смачний!..
Довго не звертала на змія ніякої уваги Єва. Але потім несподівано подивилася на дерево і раптом побачила на диво красивий плід.
І так їй закортіло його покуштувати, що Єва не витримала, зірвала плід і надкусила його. Плід виявився дуже смачним, і Єва простягнула його Адаму.
- Адам! – звернулася вона до нього – Знаєш, а він й дійсно чудовий!
Адам на якусь хвилинку замислився, не знаючи, що й робити - адже він добре розумів, що цього робити не можна!
Але плід був такий гарний, що Адам також не витримав і надкусив його.
Ах, люди, люди...
Коли Бог узнал про вчинок Адама та Єви, то дуже засмутився, після чого зі смутком вимовив:
- На жаль, я повинен прогнати вас з мого саду! Адже ви знаєте: непокірність Богу - гріх!
Він після чого додав:
- Тепер для вас розпочнеться зовсім інше, важке та безрадісне життя в муках та стражданнях. І лише один спогад завжди буде зігрівати вашу душу - як добре було у райському саду...
І знову закінчив:
- А відбулося все це через те, що ви не захотіли виконати те, про що Я просив вас...
Так Адам і Ева були вигнані з раю.
Для них й дійсно настали тяжкі часи. Вони почали хворіти. Щоб прокормитися, їм доводилося багато та важко працювати.
А з часом люди почали вмирати…
До неї у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, Юрій Клен (О. Бургардт), М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський.
Неокласики проголошували свою прихильність до "чистого мистецтва" та ідеї самоцінніості форми, активно використовували у своєї творчості античні теми та сюжети, міфологічні образи та мотиви. В той же час кожен із неокласиків був митцем з власним неповторним стилем.
У своїй творчості неокласики, як могли, уникали тем, пов'язаних з революцією. Тому навіть в ліберальні 20-і роки вони піддавалися критиці, а з початку 30-х почалося цькування. Вже у 1925-му році у червневій постанові ЦК КП(б)У у справі художньої літератури неокласиків згадано як «реставраторів старого буржуазного ладу».
У статті в «Літературній енциклопедії» (1929–1939 рр.), що писалася на початку 1934 р., українські неокласики (названі М. Зеров, П. Филипович та М. Рильський) були названі «буржуазно-націоналістичною течією в українській літературі, яка виникла ще до революції». Кіївським неокласикам ставили в провину такі риси як «…втеча від революційної дійсності в ідеалізоване феодально-буржуазне минуле і у зв‘язку з цим канонізація архаїчних класичних форм ... орієнтація на культуру буржуазної Європи». У статті їх також звинувачували у ідеалізмі, ескапізмі, формалізмі, використанні «формалістичного методу з метою заперечення революційної ідейності літератури й утвердження буржуазно-націоналістичної ідеології…».
Так до цієї літературної течії приліпили ярлик «махрові буржуазні націоналісти». Наслідки були передбачуваними.
М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара були заарештовані в 1935 р. Їх звинувачували в приналежності до таємної контрреволюційної організації на чолі з М. Зеровим, в шпигунстві, у підготуванні замахів на представників уряду та партії. А М. Зеров був розстріляний у 1937 році, у тому ж році загинув на Соловках П. Филипович, а через два роки у концтаборі на Колимі помер М. Драй-Хмара.