Сто тысяч» — трагикомедия в четыре действия Ивана Карпенко-Карого, основной темой которой является сатира на человеческую жадность. Пьеса была написана в 1889 году. Её тематика нашла продолжение в другой комедии Карпенко-Карого «Хозяин». Жанр пьесы «Сто тысяч» определяют как сатирическую трагикомедию характеров, потому что в произведении высмеивается чрезмерная жажда к обогащению — определяющая черта характера главного героя Герасима Калитки.
Иван Карпенко-Карый утвердил жанр комедии в украинской литературе как универсальную форму художественного отражения жизни, показ самых разнообразных проявлений взаимоотношений между людьми, их внутреннего мира в контексте национальных и общечеловеческих ценностей.
I. Вся творчість письменника — це відчуття обов'язку перед своїм народом.
II. Життя Галичини у повісті Івана Франка "Перехресні стежки".
1. Жорстокість і насильство влади щодо народу, нещадне гноблення чиновників і панів, несправедливість суду.
2. Протиставлення стану багатих та бідних у повісті ("холодний, голодний люд; панський двір, мов зуби величезного звіра", селяни, що низько кланяються всякому панові).
3. Безправ'я галицьких селян в умовах Австро-Угорської імперії.
III. Герої повісті "Перехресні стежки".
1. Головний герой повісті — адвокат Євгеній Рафалович (чесна, справедлива, рішуча людина, відчуває обов'язок перед людьми, біль, відчай, зневіру в справедливість).
Сто тысяч» — трагикомедия в четыре действия Ивана Карпенко-Карого, основной темой которой является сатира на человеческую жадность. Пьеса была написана в 1889 году. Её тематика нашла продолжение в другой комедии Карпенко-Карого «Хозяин». Жанр пьесы «Сто тысяч» определяют как сатирическую трагикомедию характеров, потому что в произведении высмеивается чрезмерная жажда к обогащению — определяющая черта характера главного героя Герасима Калитки.
Иван Карпенко-Карый утвердил жанр комедии в украинской литературе как универсальную форму художественного отражения жизни, показ самых разнообразных проявлений взаимоотношений между людьми, их внутреннего мира в контексте национальных и общечеловеческих ценностей.
I. Вся творчість письменника — це відчуття обов'язку перед своїм народом.
II. Життя Галичини у повісті Івана Франка "Перехресні стежки".
1. Жорстокість і насильство влади щодо народу, нещадне гноблення чиновників і панів, несправедливість суду.
2. Протиставлення стану багатих та бідних у повісті ("холодний, голодний люд; панський двір, мов зуби величезного звіра", селяни, що низько кланяються всякому панові).
3. Безправ'я галицьких селян в умовах Австро-Угорської імперії.
III. Герої повісті "Перехресні стежки".
1. Головний герой повісті — адвокат Євгеній Рафалович (чесна, справедлива, рішуча людина, відчуває обов'язок перед людьми, біль, відчай, зневіру в справедливість).
2. Шнадельський — сільський пан (користується неосвіченістю, довірливістю, наївністю селянства).
3. Граф Кшивотульський (самовласний, жорстокий, селян карає власноручно, без суду).