Аналіз вірша л.українки "хотіла б я тебе, мов плющ, обняти" хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, так міцно, щільно, і закрить од світа, я не боюсь тобі життя одняти, ти будеш, мов руїна, листом вкрита. плющ їй дає життя, він обіймає, боронить від негоди стіну голу, але й руїна стало так тримає товариша, аби не впав додолу. їм добре так удвох, – як нам з тобою, – а прийде час розсипатись руїні, – нехай вона плюща сховає під собою. навіщо здався плющ у самотині? хіба на те, аби валятись долі пораненим, пошарпаним, без сили чи з розпачу повитись на тополі і статися для неї гірш могили?
Цей вірш розкриває ніжно-траіічну історію її стосунків із Сергієм Мержинським, передчуття довічної розлуки Леся символічно закодувала у вірші «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…». Плющ міцно обіймає стеблами руїну, боронить від негоди, «а прийде час розсипатись руїні, — нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»