1 червня, у межах святкування Міжнародного дня дитини, під час свята організованого Стрийським районним відділом освіти відбулося нагородження переможців дослідницько - пошукового конкурсу «Пам'ять роду» зініційованого Президентом Благодійного фонду «Добре серце», заступником Голови Політичної Ради Української партії Олегом Канівцем.
«Родовідна пам'ять – явище в українському побуті унікальне.
Мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна, - зазначив під час свята Олег Канівець.
- З метою спонукання до дослідження свого родоводу, сімейних реліквій і традицій, виховання почуття любові та поваги до своїх пращурів, ми вирішили до 20 - ї річниці Незалежності України, провести конкурс «Пам'ять роду».
За його словами, Благодійний фонд «Добре серце» й надалі продовжуватиме втілювати цю ідею в життя.
«Родина – це святиня людського духу, невмируща хранителька звичаїв і традицій предків.
Образ української жінки в історичних піснях, думах та піснях Марусі Чурай
У народних історичних піснях, баладах і думах, що є унікальним жанром української народної творчості, народ відобразив безліч яскравих людських образів. Багато з них були воїнами, що захищали рідну землю від ворогів; є у цих творах і жіночі образи, бо ж не можна уявити воїна без матері, дружини або коханої.
Образи жінок у українській пісенній спадщині дуже різні. Це і дівчина, що чекає свого коханого з походу, і мати, що сумує за загиблим сином, і дружина, що проводжає чоловіка у похід. Дуже яскравий жіночий образ ми бачимо у думі про Марусю Богуславку, полонянку, яка до своїм братам втекти з неволі, а сама лишилася сумувати за втраченою вітчизною.
Багато виразних, живих, образів українських жінок ми бачимо у піснях Марусі Чурай - напівлегендарної співачки і поетеси часів Хмельниччини. У іі піснях «Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні» майстерно змальовані образи різних жінок. Вона описує і нелегку долю жінки-матері воїна, що іде у похід («Засвіт встали козаченьки»), і страждання дівчини, яку зрадив коханий («Ой не ходи, Грицю»). Всі ці пісенні образи на диво живі, бо їхні почуття дуже щирі та відверті.
1 червня, у межах святкування Міжнародного дня дитини, під час свята організованого Стрийським районним відділом освіти відбулося нагородження переможців дослідницько - пошукового конкурсу «Пам'ять роду» зініційованого Президентом Благодійного фонду «Добре серце», заступником Голови Політичної Ради Української партії Олегом Канівцем.
«Родовідна пам'ять – явище в українському побуті унікальне.
Мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна, - зазначив під час свята Олег Канівець.
- З метою спонукання до дослідження свого родоводу, сімейних реліквій і традицій, виховання почуття любові та поваги до своїх пращурів, ми вирішили до 20 - ї річниці Незалежності України, провести конкурс «Пам'ять роду».
За його словами, Благодійний фонд «Добре серце» й надалі продовжуватиме втілювати цю ідею в життя.
«Родина – це святиня людського духу, невмируща хранителька звичаїв і традицій предків.
Образ української жінки в історичних піснях, думах та піснях Марусі Чурай
У народних історичних піснях, баладах і думах, що є унікальним жанром української народної творчості, народ відобразив безліч яскравих людських образів. Багато з них були воїнами, що захищали рідну землю від ворогів; є у цих творах і жіночі образи, бо ж не можна уявити воїна без матері, дружини або коханої.
Образи жінок у українській пісенній спадщині дуже різні. Це і дівчина, що чекає свого коханого з походу, і мати, що сумує за загиблим сином, і дружина, що проводжає чоловіка у похід. Дуже яскравий жіночий образ ми бачимо у думі про Марусю Богуславку, полонянку, яка до своїм братам втекти з неволі, а сама лишилася сумувати за втраченою вітчизною.
Багато виразних, живих, образів українських жінок ми бачимо у піснях Марусі Чурай - напівлегендарної співачки і поетеси часів Хмельниччини. У іі піснях «Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні» майстерно змальовані образи різних жінок. Вона описує і нелегку долю жінки-матері воїна, що іде у похід («Засвіт встали козаченьки»), і страждання дівчини, яку зрадив коханий («Ой не ходи, Грицю»). Всі ці пісенні образи на диво живі, бо їхні почуття дуже щирі та відверті.