Аналізуючи вірші С. Чернілевського, ми можемо розмірковувати над тим, про що в них розповідається (тобто зміст). Ми можемо також робити висновок, як вони написані (тобто стиль автора). С. Чернілевський прагнув, щоб стиль віршів був задушевним і зворушливим. Як ти думаєш, чи вдалося йому цього досягнути? Поясни свою відповідь, аналізуючи образи та художні засоби віршів
1. Де ночував Климко в дорозі?
2. На місці крапок вставте пропущене слово: "Десь там, біля тих гір, чув од людей Климко, було велике місто..."
3. Кого зображено таким чином у творі: "Сивий, вусатий і кругло-товстий, в широких смугастих штанях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаний крученим шовковим поясом з білими китицями. На ногах у нього були величезні жовті черевики"?
4. Скільки картоплин Климкові вдалося накопати в полі?
5. Яким чином Зульфатові вдалося вигнати всіх щурів з Климкового притулку?
6. Як повів себе Зульфат, коли відчув зневажливе ставлення "похмурого бороданя на возі" до вчительки?
7. Як відреагувала Наталя Миколаївна на за хлопців перейти до них жити?
8. Що запропонував Зульфат узяти Климкові в далеку дорогу?
9. Що безногий швець узяв з Климка за тапочки?
10. Чому Климко не захотів залишитися назавжди в тітки Марини?
11. Для чого Климко розводив молоко водою?
12. Упізнайте героя твору: "І тут Климко побачив, що від переїзду назустріч йому біжить якийсь чоловік - босий, у солдатському галіфе, з розв'язаними поворозками і в гімнастерці без реміняки".
Объяснение:
Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх.
Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. Але Іван та Марічка покохали один одного ще дітьми. Вони наче первісні люди, адже ворожість у суспільстві не знищила їхніх природних почуттів. Кохання – це справді природне почуття, а ненависть – ні, її нав’язують людям інші люди. Автор повісті дає нам це зрозуміти.
Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.
Іван – це також людина в природному стані. Він прекрасний господар, «ґазда». Іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. Для нього видається цілком природним, що сусідка Химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. А в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.
Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. Він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. Не може жити без радості та кохання.
Є ще два цікаві образи в творі – мольфара Юри та ґаздині Івана Палагни. Але їхнє кохання інше: в ньому проглядає хижість та хіть. Своєю силою керувати природними стихіями Юра причарував горду та холодну Палагну. Їхнє кохання неначе стихійне лихо: розбиває життя людей навколо. І тому воно протиставляється глибокому, ніжному коханню добрих людей - Івана та Марічки.