Аназіл вірша скупа природа наших середмість: на тлі домів, незрима і знищима, хода дерев. читаймо це очима з повільних віт, немов бентежну вість. і ти питаєш: ну до чого цей камінний кущ, і цей букет на сходах, і цей вітраж, мов кольоровий подих сухих суцвіть — осмута для очей? до чого цей парад настінних пащ, віконний цвіт і виноградний плащ — ерзац лугів, закляклий у гордині? ми тут зросли. пізнати нам дано, як гола павіть б’ється у вікно, як перший промінь в’ється по гардині. на : скупая природа наших центральных кварталов: на фоне зданий, невидимых и разрушенных, походка деревьев. прочитайте его глазами от медленного остроумия, как от плохой новости. а вы спросите: ну к чему это каменный куст, и цветы на лестнице, и этот витраж похож на цветное дыхание сухие соцветия — виру для глаз? почему этот парад стен ртов, цвет окна и плащ виноградины — эрзац лугов, поклялся в гордости? мы здесь выросли. знать дано нам, как голая пайка бьется в окне, как первый луч пробивается сквозь завесу.

Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.

на кам’яному острові пилип привів їх до  кам’яного острова, де їх зустрів василь байлемів. на острові також були хлопці з воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий мацик. після вечері та розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. вночі грицик встав і побачив, що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був здоровезний вовк. гриць зойкнув. це був тишкевич! на крик прибігли козаки і у вовкові впізнали барвінка, який урятував мацика і був вовком швайки. далі почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. санько сказав, що в одному з них впізнав тишкевича. далі швайка сказав, що є погана новина на землі воронівки напали татари. санько каже швайці, що напевно щось сталося з демко та тарасівкою. самі на острові козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити полонених у татар та розїхалися. швайка залишив барвінка на хлопцям. хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. один з них був тишкевич. тишкевич троє висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (хлопці з барвінком сховались). тишкевич наказав двом іншим плисти нижче та огледіти там острів, а сам залишився. хлопці тим часом взяли тишкевича у полон та зв’язали йому руки. коли ж повернулися ті двоє, сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія швайці. ті не довго думаючи дременули з тих місць.  переказ «джури козака швайки» написав гнатюк о. допит повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але мацик і швайко пішли проводити бранців. тож василь разом з іншими почали допит тишкевича, той сказав, що його звати  семен і просив його відпустити. вирішили дочекатися мацика і швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. та після вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. гонитва всі схопились на коней та не знали куди скакати. тут прискакали мацик і швайка. швайка наказав всім тепер забиратися на зміїний острів, а сам продовжив гонитву за тишкевичем. за ним поскакали тільки санько і грицик. швайко дізнався, що тишкевич вже давно слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. хоч вітрик і був найшвидший, але тишкевич встиг доскочити до стану татар. санькова врожба швайка, щоб відволікти татар пускає вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються. татари переслідують коней, а іслам-бек з тишкевичем розмірковують як далі діяти. тишкевичу сотню людей, щоб той розбив козаків на камяному острові.