Автобіографічна повість "Климко". Тестові завдання за прочитаним. Пожауста У які часи відбуваються події повісті «Климко»?
А Першої світової війни;
Б Другої світової війни;
В за часів кріпаччини;
Г у наш час.

2. Чому Наталя Миколаївна опинилася на базарі?
А міняла трояндову сукню;
Б купувала борошно;
В спілкувалася з давньою подружкою;
Г продавала книжки.

З якої причини Наталя Миколаївна не схотіла поміняти сукню на продукти?
А Її річ дешево оцінили;
Б вона була гордою і не хотіла мати справу з бороданем
В передумала міняти, вирішила носити сама;
Г злякалася, що її осуджуватимуть люди.

Де Климко із Зульфатом влаштували жити вчительку?
А У ваговій;
Б у бараці;
В на вокзалі;
Г на дачі.

У яке місто йшов по сіль Климко?
А У Слов’янськ;
Б в Артемівськ;
В у Київ;
Г у Соледар.

6. Побачивши на базарі стару бабусю, що розказувала про свою неміч, Климко:
А добрим і щирим словом поспівчував старенькій;
Б поділився своєю їжею;
В поклав у пелену гроші;
Г байдуже пройшов мимо.

Скільки Климко заплатив за тапочки шевцеві?
А 5 рублів;
Б 12 рублів;
В нічого;
Г віддав сухарі.

Що зробив Климко, коли побачив, що поліцаї на базарі почали чіплятися до дівчини?
А Втік, бо страшенно злякався;
Б заплакав, бо нічим не міг до
В тримаючи дівчину за руку, кричав, щоб її відпустили;
Г побіг до партизанів по до

Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка?
А Знала, що хлопець залишився сиротою;
Б він був їй за сина;
В він був їй за робітника;
Г тому що в місті продовжувалася облава.

Чим тітка Марина пригощала Климка?
А гарячим борщем;
Б парним молоком;
В смачною кашею;
Г пиріжками з квасолею.

Ким за професією був дядько Кирило?
будівельник
міліціонер
машиніст паровоза

12. Хто варив юшку, якою Климко пригощав дядька, коли той перевіряв його науку?
Матір Климка
Сусідка дяька Кирила
Сам Климко

У повсякденному житті ми кожного дня зустрічаємось з людьми , ділимось своїми проблеми та успіхами, допомагаємо один одному, але коли погано, шукаємо підтримки. 
Ситуації бувають різними : отримав погану оцінку, посаврився з кимось і врешті решт тебе хтось принизив. Коли ти чуєш образу в свій бік, на серці відразу стає боляче. Але та людина, яка намагається принизити когось, вона така сама. Так завжди. Це правило життя! Тому що таким чином він хоче довести, що він розумний! Але це зовсім не так. Він опускається ще до нижчого рівня. Отже: "Хто принижує інших , той ніколи, запам"ятайте, ніколи не буде великим!"

• «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». • «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». • «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «До ть мені, Господи свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».