Що ознае слово щастя? На мою думку, бути щасливим означае, прокидатися кожного ранку з прагненням встати и довести самому собi, що ти значуща частина людства. Бути щасливим, напевно, означае бути потрiбним, корисним, бути спроможним зробити свiт хоть трохи краще. Якщо кожного ранку прокидатися з думкою : "Чудово! Новий день - новi цiлi!", то будешь жити в ейфорii. Головне зрозумiти, до чого ти прагнешь? До тихого чи сповненого адреналiну життя? Чи хочешь робити те, що хочешь чи те, що мусиш? Якщо хочешь прочитати книгу, саме цю, саме сьогоднi, залишься вдома, вiдключи телефон... Не обтяжуй себе тим, чого не хочешь. Якщо хочешь йти на роботу - иди, не хочешь - залишься. Не ходи на роботу коли не хочеться, не викликай вiдторження у себе до професii. Чи не вибирай цей напрямок заради грошей, вибирай роботу за характером, своiми уподобаннями. I тодi коли прокинешься у понедiлок зранку, сягне думка, що ти йдешь своiм неповторним шляхом, приносишь користь у своiй сферi, не чекаючи нiчого за це, I тобi це до вподоби. Це - щастя!
1. Місце героя серед інших персонажів. Павлусь Судак – головний герой оповідання Андрія Чайков-ського «За сестрою».
2. Зовнішність і походження героя. Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
3. Внутрішній світ героя:
а) ставлення до оточуючих Павлусь добрий, щирий, вірний, люблячий. Він заради рідної сестри Ганусі ладен був іти світ за очі, в логово ворога. Його щира, весела вдача, кмітливий і допитливий розум подо-балися і козакам, і навіть татарам.
б) якості героя Павлусь хоробрий, він не побоявся один відправитись до Криму на пошуки сестри; люблячий, наполегливий, розумний, «понятливий, і татари не могли надивуватись тому». А кмітливості Павлуся подивувався навіт ханський Девлет-ґірей Ібрагім. Саме завдяки своїй кмітливості Павлусь спромігся провести пошуки сестри силами самих татарів. Він не забуває зроблене йому добро, тому в якості нагороди за інформацію про сина Девлет-гірея попросив викупити з татарської неволі Остапа Швидкого. Про нього Павлусь сказав:.«…. Та він мені був рідним батьком, як я в неволю дістався. Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити».
в) мова героя, думки, мрії «він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком», коли він зрозумів, що його продали в рабство татарам, то подумав: "Може воно так ліпше, що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду". Павлуст вірний своєму народові, своїй вірі. На пропозицію татар прийняти їхню віру він відповів: «Ні, не прийму і моєї християнської не покину. Хоч і повішайте, то ні» .
Ставлення до героя. Автор ставиться до свого героя з щирою любовʼю і повагою. Під час читання твору поступово забуваєш, що головний герой всього-на-всього хлопʼя. Здається, прямо на очах він дорос-лішає, мужніє, мудрішає. А ще вчиться не лише козацької справи, але й загартовує в собі справжні людські якості: вміння любити, захищати того, хто слабший і вміння прощати. Адже не даремно оповідання закінчується такими словами: «Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»
Відповідь:
якщо у вигляді характеристики образу, то
1. Місце героя серед інших персонажів. Павлусь Судак – головний герой оповідання Андрія Чайков-ського «За сестрою».
2. Зовнішність і походження героя. Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».
3. Внутрішній світ героя:
а) ставлення до оточуючих Павлусь добрий, щирий, вірний, люблячий. Він заради рідної сестри Ганусі ладен був іти світ за очі, в логово ворога. Його щира, весела вдача, кмітливий і допитливий розум подо-балися і козакам, і навіть татарам.
б) якості героя Павлусь хоробрий, він не побоявся один відправитись до Криму на пошуки сестри; люблячий, наполегливий, розумний, «понятливий, і татари не могли надивуватись тому». А кмітливості Павлуся подивувався навіт ханський Девлет-ґірей Ібрагім. Саме завдяки своїй кмітливості Павлусь спромігся провести пошуки сестри силами самих татарів. Він не забуває зроблене йому добро, тому в якості нагороди за інформацію про сина Девлет-гірея попросив викупити з татарської неволі Остапа Швидкого. Про нього Павлусь сказав:.«…. Та він мені був рідним батьком, як я в неволю дістався. Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити».
в) мова героя, думки, мрії «він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком», коли він зрозумів, що його продали в рабство татарам, то подумав: "Може воно так ліпше, що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду". Павлуст вірний своєму народові, своїй вірі. На пропозицію татар прийняти їхню віру він відповів: «Ні, не прийму і моєї християнської не покину. Хоч і повішайте, то ні» .
Ставлення до героя. Автор ставиться до свого героя з щирою любовʼю і повагою. Під час читання твору поступово забуваєш, що головний герой всього-на-всього хлопʼя. Здається, прямо на очах він дорос-лішає, мужніє, мудрішає. А ще вчиться не лише козацької справи, але й загартовує в собі справжні людські якості: вміння любити, захищати того, хто слабший і вміння прощати. Адже не даремно оповідання закінчується такими словами: «Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»
Пояснення: