Центральним у романі «Чорна рада» є конфлікт: a. між козаками та польським військом b. між гетьманом Сомком і козаками c. між державотворчим та руїнницьким началами в українській історії d. між козаками-запорожцями і міщанами
Честь і чесність – це співзвучні слова, але при цьому вони означають різне. Проте кожен з нас напевно розуміє, що обидва цих слова мають позитивний зміст. Добре бути чесним, а виявляти честь – правильно. І нехай сучасний світ дещо відрізняється від минулих днів і вважається більш жорстким і прагматичним, високі людські якості, по-моєму, ще в моді. А тому – і честь, і чесність потрібні і важливі. Втім, в даному випадку просто думати недостатньо. Потрібно аргументувати свої думки, чим я і займуся далі за текстом.
Чесність – це вміння говорити правду і утримуватися від брехні. Ми повинні розуміти, що правда – це дещо абстрактне поняття. Іноді, щоб збрехати, зовсім необов’язково сказати щось вголос. Наприклад, якщо ви знаєте щось важливе, але не повідомите людей, для яких це теж важливо, вас можуть звинуватити у брехні. Саме тому чесність невидимою ниткою пов’язана з ще одною благородною якістю – зі сміливістю. Боягуз просто не наважиться бути чесним. А ось смілива людина завжди з легкістю говорить правду. Вона не боїться критики. Чесність потрібна сьогодні тому, що вона будує довіру між людьми. Ніхто з нас не може переконатися у всіх фактах особисто. Набагато простіше обмінюватися один з одним інформацією і довіряти один одному. Завдяки чесності і довірі життя стає більш динамічним, а люди встигають зробити більше. У цілому завдяки чесності ефективність людського життя підвищується.
Якщо зміст слова «чесність» розуміють практично всі люди, то з честю ситуація складніша. Різні люди вкладають у категорію честі відмінні поняття. Якщо зібрати це все докупи, то вийде, що чесність – це поєднання таких позитивних якостей, як почуття справедливості, вірність, благородство, правдивість. Всі названі поняття мають безумовне позитивне забарвленням. Хочете похвалити людину? Назвіть її справедливою, вірною, благородною і правдивою. Їй напевно сподобається. Саме тому, я думаю, і сама категорія честі потрібна в сучасному світі. На жаль, люди далеко не завжди сприймають прояви честі правильно. Наприклад, вас можуть неправильно зрозуміти, якщо ви проявите свою честь просто так, безкорисно. Вся справа в тому, що в сучасному світі потрібно платити практично за все. Але особисто я вважаю, що честь можна проявляти завжди. Це виглядає красиво за будь-яких обставин.
І честь, і чесність потрібні. Вони були потрібні у всі часи, сучасність – не виняток. Так, матеріальне сьогодні цінується вище духовного, а плоть узяла гору над розумом. Але чесність і честь залишаються актуальними. І якщо ви будете проявляти ці якості щиро й непідробно, люди це точно оцінять.
Пропаща сила” в романі Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панас Мирний залишив незгладимий слід в реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких зображується різні сторони селянського життя і водночас підіймаються серйозні питання та життєві ситуації. Одним з таких творів є твір під назвою “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” написаний разом з Іваном Біликом. В цьому творі підіймаються серйозна проблема, пошук справедливості на землі. Ця, на перший погляд, неблагодарна справа майже завжди закінчувалась невдачею, особливо у наш час. Роман має другу назву “Пропаща сила”. В цьому творі я хочу з’ясувати з яких причин автори ввели цю назву. Але по-перше давайте з’ясуємо для себе, що ж таке пропаща сила. На мою думку, це доля людини, яка не використала, не розкрила всі свої гарні риси, свій талант, не пристосувавшись до життя звела свої людські якості нанівець. Критики “пропащою силою” в романі Панаса Мирного називають головного героя Чіпку Вариннеченка та Максима Гудзя. Давайте прослідкуємо долю цих героїв, та зробимо висновок де і чому вони втратили свої якості та стали “пропащою силою” Головний герой роману Чіпка. З самого народження хлопчик не бачив батька. Він жив разом з мамою та бабусею. З самого дитинства Чіпка зазнав страждань, мало того що його родина жила в злиднях, його стосунки не склалися з дітьми. Вони його весь час ображали, проганяли. З самого дитинства Чіпка проявив високу цікавість до всього, жагу до знаходження правди. Так одного разу Чіпка пішов на службу до діда Бородая, але він був неслухняним хлопцем і дід його вибив. Чіпка дуже обурився, вважав що це несправедливо і вирішив помститися підпаливши хату дідові. Дід його вигнав. Чіпка пішов додому поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна і робітника… Так з самого дитинства Чіпка пізнав усі гіркоти нашого життя. Подорослішав Чіпка став добрим хазяїном. Але знов “подарунок” долі. У Чіпки відбирають його власну землю. Чіпка пішов шукати справедливості, але не знайшов, йому сказали плати за свою землю, як що хочеш заново володіти нею. Чіпка познайомився з Порохом, який у перше дав Чіпці випити горілки. Чіпці це сподобалось. Тут ще, як на зло Чіпка зблизився з компанією вічно гулящих. Лушня. Пацюк, Мотня. І почалось поїхало, все стало пропиватися підряд без відпочинку. В результаті Чіпка залишився майже голий і босий. Так почала діяти “пропаща сила”. Але ж Чіпка на цей раз задумався, оженився і зажив заново, відновивши свої гарні риси та довівши людям що він гарний хлопець. Чіпка став поважним чоловіком на селі. Він торгував по ярмарках тканиною, та розбагатів. В той час були вибори в волость, куди вибрали Чіпку від села. Але той виявився неугодним і його не підтримали поміщики. Так знов доля не посміхнулося Чіпці і він розчарувався в цьому житті, остаточно скорившись пропащій силі, грабуючи та вбиваючи людей вночі, а вдень ведучи нормальне життя. Максим Гудзь – з самого дитинства прагнув волі, свободи. Воля кипіла у його крові, вона була привита його славними предками козаками. Але так трапилось що його забрали в москалі. В армії його спочатку поважали, бо проявлялися його гарні якості, як: повага до старшого, підтримка друзів та чесність. Але згодом армія зробила з нього “поганого хлопця”. Він повернувся в Піски після 30 років служби з жінкою та донькою. В Пісках він став ватажком зграї злочинців до складу якої входив і Чіпка. Так з вольової, порядної людини утворився злочинець, який і відійшов з нашого життя не порядною смертю. Як ми бачимо, в цих двох головних героїв були усі шанси стати порядними, чесними людьми, всі вони мали гарні якості. Але злодійка доля не дала їм цього зробити. Вони підкорились “пропащій силі”, пустили життя на самохід, завдаючи шкоду оточуючим їх людям. Але вони за це були жорстоко покарані!
Честь і чесність – це співзвучні слова, але при цьому вони означають різне. Проте кожен з нас напевно розуміє, що обидва цих слова мають позитивний зміст. Добре бути чесним, а виявляти честь – правильно. І нехай сучасний світ дещо відрізняється від минулих днів і вважається більш жорстким і прагматичним, високі людські якості, по-моєму, ще в моді. А тому – і честь, і чесність потрібні і важливі. Втім, в даному випадку просто думати недостатньо. Потрібно аргументувати свої думки, чим я і займуся далі за текстом.
Чесність – це вміння говорити правду і утримуватися від брехні. Ми повинні розуміти, що правда – це дещо абстрактне поняття. Іноді, щоб збрехати, зовсім необов’язково сказати щось вголос. Наприклад, якщо ви знаєте щось важливе, але не повідомите людей, для яких це теж важливо, вас можуть звинуватити у брехні. Саме тому чесність невидимою ниткою пов’язана з ще одною благородною якістю – зі сміливістю. Боягуз просто не наважиться бути чесним. А ось смілива людина завжди з легкістю говорить правду. Вона не боїться критики. Чесність потрібна сьогодні тому, що вона будує довіру між людьми. Ніхто з нас не може переконатися у всіх фактах особисто. Набагато простіше обмінюватися один з одним інформацією і довіряти один одному. Завдяки чесності і довірі життя стає більш динамічним, а люди встигають зробити більше. У цілому завдяки чесності ефективність людського життя підвищується.
Якщо зміст слова «чесність» розуміють практично всі люди, то з честю ситуація складніша. Різні люди вкладають у категорію честі відмінні поняття. Якщо зібрати це все докупи, то вийде, що чесність – це поєднання таких позитивних якостей, як почуття справедливості, вірність, благородство, правдивість. Всі названі поняття мають безумовне позитивне забарвленням. Хочете похвалити людину? Назвіть її справедливою, вірною, благородною і правдивою. Їй напевно сподобається. Саме тому, я думаю, і сама категорія честі потрібна в сучасному світі. На жаль, люди далеко не завжди сприймають прояви честі правильно. Наприклад, вас можуть неправильно зрозуміти, якщо ви проявите свою честь просто так, безкорисно. Вся справа в тому, що в сучасному світі потрібно платити практично за все. Але особисто я вважаю, що честь можна проявляти завжди. Це виглядає красиво за будь-яких обставин.
І честь, і чесність потрібні. Вони були потрібні у всі часи, сучасність – не виняток. Так, матеріальне сьогодні цінується вище духовного, а плоть узяла гору над розумом. Але чесність і честь залишаються актуальними. І якщо ви будете проявляти ці якості щиро й непідробно, люди це точно оцінять.
Панас Мирний залишив незгладимий слід в реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких зображується різні сторони селянського життя і водночас підіймаються серйозні питання та життєві ситуації. Одним з таких творів є твір під назвою “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” написаний разом з Іваном Біликом. В цьому творі підіймаються серйозна проблема, пошук справедливості на землі. Ця, на перший погляд, неблагодарна справа майже завжди закінчувалась невдачею, особливо у наш час. Роман має другу назву “Пропаща сила”. В цьому творі я хочу з’ясувати з яких причин автори ввели цю назву.
Але по-перше давайте з’ясуємо для себе, що ж таке пропаща сила. На мою думку, це доля людини, яка не використала, не розкрила всі свої гарні риси, свій талант, не пристосувавшись до життя звела свої людські якості нанівець.
Критики “пропащою силою” в романі Панаса Мирного називають головного героя Чіпку Вариннеченка та Максима Гудзя. Давайте прослідкуємо долю цих героїв, та зробимо висновок де і чому вони втратили свої якості та стали “пропащою силою”
Головний герой роману Чіпка. З самого народження хлопчик не бачив батька. Він жив разом з мамою та бабусею. З самого дитинства Чіпка зазнав страждань, мало того що його родина жила в злиднях, його стосунки не склалися з дітьми. Вони його весь час ображали, проганяли. З самого дитинства Чіпка проявив високу цікавість до всього, жагу до знаходження правди. Так одного разу Чіпка пішов на службу до діда Бородая, але він був неслухняним хлопцем і дід його вибив. Чіпка дуже обурився, вважав що це несправедливо і вирішив помститися підпаливши хату дідові. Дід його вигнав. Чіпка пішов додому поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна і робітника… Так з самого дитинства Чіпка пізнав усі гіркоти нашого життя. Подорослішав Чіпка став добрим хазяїном. Але знов “подарунок” долі. У Чіпки відбирають його власну землю. Чіпка пішов шукати справедливості, але не знайшов, йому сказали плати за свою землю, як що хочеш заново володіти нею. Чіпка познайомився з Порохом, який у перше дав Чіпці випити горілки. Чіпці це сподобалось. Тут ще, як на зло Чіпка зблизився з компанією вічно гулящих. Лушня. Пацюк, Мотня. І почалось поїхало, все стало пропиватися підряд без відпочинку. В результаті Чіпка залишився майже голий і босий. Так почала діяти “пропаща сила”. Але ж Чіпка на цей раз задумався, оженився і зажив заново, відновивши свої гарні риси та довівши людям що він гарний хлопець. Чіпка став поважним чоловіком на селі. Він торгував по ярмарках тканиною, та розбагатів. В той час були вибори в волость, куди вибрали Чіпку від села. Але той виявився неугодним і його не підтримали поміщики. Так знов доля не посміхнулося Чіпці і він розчарувався в цьому житті, остаточно скорившись пропащій силі, грабуючи та вбиваючи людей вночі, а вдень ведучи нормальне життя.
Максим Гудзь – з самого дитинства прагнув волі, свободи. Воля кипіла у його крові, вона була привита його славними предками козаками. Але так трапилось що його забрали в москалі. В армії його спочатку поважали, бо проявлялися його гарні якості, як: повага до старшого, підтримка друзів та чесність. Але згодом армія зробила з нього “поганого хлопця”. Він повернувся в Піски після 30 років служби з жінкою та донькою. В Пісках він став ватажком зграї злочинців до складу якої входив і Чіпка. Так з вольової, порядної людини утворився злочинець, який і відійшов з нашого життя не порядною смертю.
Як ми бачимо, в цих двох головних героїв були усі шанси стати порядними, чесними людьми, всі вони мали гарні якості. Але злодійка доля не дала їм цього зробити. Вони підкорились “пропащій силі”, пустили життя на самохід, завдаючи шкоду оточуючим їх людям. Але вони за це були жорстоко покарані!