Чи не занадто жорстоку картину малює Т. Шевченко в кінці вірша «У нашім раї на землі…» («Щоб собак дражнила (...), / Поки не загинеш / Межи псами...»)? Аргументуйте свою думку.
—яка совість, така й честь. — безчестя гірше смерті — бережи честь з молоду,а здоров'я під старість. —добро стратити — наживеш, честь втратити — пропадеш. — як не маєш краси, то май хоч честь. — скромність прикрашає людину. — від своєї совісті не втечеш. — водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. — очі — міра, душа — віра, совість — порука. — руки білі, а сумління чорне. — совість гризе без зубів. — хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. — сором казати, а гріх утаїти. — сором — не дим, очей не виїсть. — хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між людьми показатися. — чужим добром не розбогатієш, — чужим коштом не нагрієшся. — не пхай свою ложку в чужу миску. —не лізь нікому з постолами в душу. — кривими дорогами ходиш, добра не жди. — за твоє добро — кулак тобі в ребро. — не бери, де не поклав. — одна дяка, що за рибу, що за рака. — не плюй у колодязь, бо прийдеться ще з нього води напитися. — йому в очі наплюй, а він обмажеться тай каже: „роса божа". — нічого, що руки чорні, аби душа була чиста. — слово дорожче грошей. — свит в городі одна честь: поліно. — і святи свиню, то свиня все свинею буде. — з — газда, з панами — пан, з свинею — свиня. — хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Найбільше мене вразила мелашка — молода невістка кайдашів. адже саме з цією жінкою сталися протягом твору найбільші зміни. на початку твору це молода вродлива дівчина з поетичною душею. її портрет змальовано у традиціях народнопоетичних творів: «лице, як ягода», щоки, «як червоні яблучка», чорні брови, «як шовк», губи «повні та червоні, як калина. сама мелашка «рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина». у фольклорному стилі передано й враження лавріна від першої зустрічі з дівчиною: «коли б ти була зозулею в гаю, то я тебе й там упіймаю». таким же гарним, опоетизованим, чистим є кохання, яке спалахує між героями. для мелашки поруч з лавріном сяє сонечко, а без нього настає темна ніч, а її розмови з коханим нагадують пісенну лірику: «я цілу ніч спала, як не спала. все ніби гуляла з тобою в зеленому гаю та квітки рвала; все ніби дивилась на тебе не надивилась, говорила з тобою ве наговорилась».
