Твір за повістю Г. Тютюнника «Климко» Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Ігор Калинець. Вірші: "Дим", "Писанки", "Стежечка", "Блискавка", "Веселка", "Криничка".
Пояснення:
"Дим"
Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.
Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства).
Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.
Віршовий розмір – верлібр (вільний вірш).
"Писанки"
Тема: зображення чарівної краси, яку творять мамині руки за до «дивного писачка».
Ідея: уславлення материнської праці, її талановитості, любові, прагнення відтворити дивовижний світ для своєї дитини.
Основна думка: мамині руки здатні відтворити дивовижне, чудове, красиве, те, що назавжди залишиться в дитячій уяві, її мріях.
"Стежечка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.
Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.
Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.
"Блискавка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.
Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні.
Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.
"Веселка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодо характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість до ншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть за залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
Відповідь:
Ігор Калинець. Вірші: "Дим", "Писанки", "Стежечка", "Блискавка", "Веселка", "Криничка".
Пояснення:
"Дим"
Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.
Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства).
Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.
Віршовий розмір – верлібр (вільний вірш).
"Писанки"
Тема: зображення чарівної краси, яку творять мамині руки за до «дивного писачка».
Ідея: уславлення материнської праці, її талановитості, любові, прагнення відтворити дивовижний світ для своєї дитини.
Основна думка: мамині руки здатні відтворити дивовижне, чудове, красиве, те, що назавжди залишиться в дитячій уяві, її мріях.
"Стежечка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.
Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.
Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.
"Блискавка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.
Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні.
Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.
"Веселка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.
Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.
Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.
"Криничка"
Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.
Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля.
Ідея: уславлення кринички як життєдайного цілющого джерела.
Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.