чим зумовлено те що пісні родинно-побутового циклу охоплювали події і явища з родинного життя селян, з винятковою повнотою відображани їхню психологію, погляди та мораль.
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.
За вовка аж він сам іде.₪ У кого серце вовче, той їсть кого хоче. ₪ Вовк прийшов у овечій шкурі. ₪ Вовка боятися - в ліс не ходити. ₪ Не спиться вовку під селом.₪ Ходить мовчки, кусає по-вовчи. ₪ Скількі вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться ₪ Вовка ноги годують. ₪ Вовк по-вовчому і думає.₪ Вовк линяє, але вдачі не міняє.₪ Вовка не треба вчити , як свиню різати. ₪ Вовк лисиці не рідня, та повадка одна. ₪ Казочками вовка не годуй. ₪ Пізнати вовка, хоч у баранячій шкурі.₪ Вовк не такий лихий, як страшний₪ З вовками жити - по-вовчому вити.₪ Дружба з вовком вилазать боком.₪ Натура вовка тягне до лісу в вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.₪ Е, ти ще не бачив смаленого вовка. ₪ І вовк свої вовченята любить. ₪ І на вовка буває пригода. ₪ Пішов вовк по вовну та сам зостався стриженим. ₪ Добрий баранчик, та по-вовчому виє. ₪ Не за те б`ють вовка, що він сірий, а за те, що вівцю з`їв.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.
₪ Вовк прийшов у овечій шкурі.
₪ Вовка боятися - в ліс не ходити.
₪ Не спиться вовку під селом.₪ Ходить мовчки, кусає по-вовчи.
₪ Скількі вовка не годуй, а він усе в ліс дивиться
₪ Вовка ноги годують.
₪ Вовк по-вовчому і думає.₪ Вовк линяє, але вдачі не міняє.₪ Вовка не треба вчити , як свиню різати.
₪ Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
₪ Казочками вовка не годуй.
₪ Пізнати вовка, хоч у баранячій шкурі.₪ Вовк не такий лихий, як страшний₪ З вовками жити - по-вовчому вити.₪ Дружба з вовком вилазать боком.₪ Натура вовка тягне до лісу в вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.₪ Е, ти ще не бачив смаленого вовка.
₪ І вовк свої вовченята любить.
₪ І на вовка буває пригода.
₪ Пішов вовк по вовну та сам зостався стриженим.
₪ Добрий баранчик, та по-вовчому виє.
₪ Не за те б`ють вовка, що він сірий, а за те, що вівцю з`їв.