Горда і холодна красуня, що царює на балах, де збирається весь блискучий паризький світ, екстравагантна, дотепна й насмішкувата, вона вища за своє оточення. Гострий розум, освіченість — вона читає Вольтера, Руссо, Агріппу д’Обіньє, цікавиться історією Франції, героїчними епохами країни — діяльна натура Матильди примушує її з презирством ставитися до всіх родовитих залицяльників, що претендують на її руку і серце. Від них, і зокрема від маркіза де Круазнуа, шлюб з яким мав би принести Матильді герцогський титул, про який мріє її батько,— для неї віє нудьгою. «Що може бути на світі банальнішим від такого збіговиська?» — виражає погляд її «синіх, як небо», очей.
Сучасна дійсність не викликає аніякого інтересу в Матильди. Вона буденна, сіра і зовсім не героїчна. Усе купується і продається — «титул барона, титул віконта — усе це можна купити… кінець кінцем, щоб здобути багатство, чоловік може одружитися з дочкою Ротшильда».
Павло Судак, або, як його назвав автор, Павлусь – це не просто юнак, це щось більше. За декількома його мужніми подвигами можна судити, що він – справжній герой. Заради своєї молодшої сестри той не злякався потрапити в полон до татар, більше – вчити їхню мову. Павлусь розумів, що без його сестрі не дістатись до дому самотужки. Він – захисник рідної землі, тому що абиякий невдаха не поїхав на пошуки своїх рідних, по дорозі захищаючи себе від гострого ножа та швидкої пулі. Без сумнівів, Павлусь – герой.
Сучасна дійсність не викликає аніякого інтересу в Матильди. Вона буденна, сіра і зовсім не героїчна. Усе купується і продається — «титул барона, титул віконта — усе це можна купити… кінець кінцем, щоб здобути багатство, чоловік може одружитися з дочкою Ротшильда».