Чому назви персонажів байок пишуться з великої літери?

!​

Захоплива повість Ніни Бічуї про сучасних міських підлітків. Тут багато дружби, перша закоханість, проблеми шкільних стосунків, лідерства. В інтелігентній сім'ї Ващуків одні проблеми, у неблагополучній родині Стефка Вуса — зовсім інші. Навіть у майже ідеальній сім’ї Славка Беркути є свої проблеми: хвороба хлопчика, небезпечна робота батька, ризиковані захоплення самого Славка, до того ж часто він стає елементарною жертвою заздрості з боку однолітків та власної гордості. В українській літературі здебільшого показувалося життя сільських дітей, а твір Н. Бічуї чи не перший про проблеми міських підлітків, життя самого великого міста. Перемагає Добро, хоча залишаються агресивні Лопухи, байдужі та невлаштовані Стефки, батьки, що пиячать, науковці, що видають чужу працю за свою.

Коли я читав повість А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.