Творча спадщина Тараса Шевченка яскрава та різноманітна. Хоч він найбільше відомий нам саме як поет, не слід забувати, що Шевченко створив також чудові прозові, драматичні й художні твори. Дуже поширеною темою у творчості Кобзаря є тема тяжкої долі української жінки. Поеми «Катерина» та «Наймичка» присвячені саме цій темі.Обидві поеми Шевченка розповідають нам про долю дівчини-покритки. На жаль, це була типова трагедія для тогочасного суспільства. І письменник, який-усе життя дуже переймався долею рідного народу, не міг оминути цієї теми. І тому він у своїх творах порушив цю важливу та страшну проблему.Хоч поеми «Катерина» та «Наймичка» мають спільну тематику, проте вони дуже різні. Передусім вони різні своєю композиційною будовою, але це, на мою думку, не настільки важливо. Як ми бачимо вже з назв, головними героями поем є жінки. Це два яскравих і прекрасних образи. І Катерина, і Ганна красиві,працьовиті, ширі та чесні. Проте, героїні дуже відрізняються. Побачити ці відмінності можна, проаналізувавши життя обох дівчат.,Обидві історії дуже схвилювали мене: мені навіть уявити страшно, що довелося пережити Катерині та Ганні. Я помітила, що дуже часто, коли читаєш якийсь захоплюючий літературний твір, забуваєш, що його герої — лише літературні образи, вигадані автором. Так і цього разу, але одразу спадає на думку те, що таких дівчат у сучасній Шевченку Україні були тисячі. Отже, події, змальовані в поемах, є не стільки художнім вимислом, скільки просто узагальненням реальних подій. Це справді страшно!Катерину виганяють із дому батьки, вона з малою дитиною без грошей і навіть теплого одягу йде зі свого села. Вона поневіряється, потерпає від голоду та холоду і врешті зустрічає свого кривдника. Але Іван теж проганяє її. Не в змозі витримати такого приниження, Катерина топиться, залишаючи дитину напризволяще. Ганну так само спіткала доля покритки, але Ганна знаходить б вижити. Вона підкидає дитину багатим людям, а сама йде працювати до них наймичкою. Отже, Катерина підкорилася обставинам, але, на мою думку, її не можна засуджувати.А вчинок Ганни є справді незвичайним! Мене глибоко вразила сила духу, любов до сина, яку виявила Ганна.Через образи Ганни та Катерини Т. Шевченко розкриває проблему покриток в українському суспільстві XIX століття. Цими образами він стверджує духовну силу, чистоту української жінки та її прагнення перемогти обставини.
Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності, революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми. Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії. Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).
Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії.
Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).