Природа і людина дуже тісно пов'язані між собою. Природа створює всі необхідні умови для життя людини.
Красиві пейзажі природи радують душу людини, вони зачаровують своєю красою, і здається, що немає нічого прекрасніше на світі, ніж побачити ці таємничі види. Письменники, художники і поети оспівують у своїх творах усе краси природи, як вона прекрасні у всі пори року. Природа дарує нам незабутні світанки і заходи сонця, доносячи до нас чарівний вид своєї душі.
На жаль, багато людей не цінують природу і готові знищувати її заради особистого комфорту, грошей і інших цілей. Вони не усвідомлюють, що природа – це наше багатство, і дуже важливо жити в гармонії і порозуміння з природою. І тому, в наш час, охорона природи вимагає особливо пильної уваги. Наша планета багата природними ресурсами, але раніше здавалося, що все це безмежно, а зараз ми розуміємо, що з часом людські потреби зростають, а природні ресурси виснажуються. Всі ми повинні розуміти, наскільки важливо піклується про природу, бо саме вона дає нам все необхідне для життя.
Щоб насолодитися красою і красою природи, можна прогулятися по парку або по лісу. Дуже гарні картини природа малює нам восени. Кожен листочок передає нам величезну кількість кольорів і відтінків, відображаючи жовті, помаранчеві, червоні, бордові і багато інші фарби.
Ми повинні дбайливо ставитися до природи і вчити піклується про неї своїх дітей, щоб вони виросли з почуттям відповідальності перед природою і вмінням доглядати за нею. Турбота про природу повинна закладатися з дитинства у свідомості, потрібно розуміти, щоб без неї люди і тварини загинуть. Наша краса і здоров'я також залежить від природи, чистого повітря і води.
Забруднення природи – питання глобальне і має значення у всіх країнах. Зараз витрачаються дуже великі гроші на відновлення природних умов, очищення повітря, води і багатьох інших оточуючих нас факторів. Так давайте ж не будемо псувати те, від чого напряму залежить наше життя, життя наших дітей і онуків, і постараємося до відновленню природних життєво важливих благ.
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
Природа і людина дуже тісно пов'язані між собою. Природа створює всі необхідні умови для життя людини.
Красиві пейзажі природи радують душу людини, вони зачаровують своєю красою, і здається, що немає нічого прекрасніше на світі, ніж побачити ці таємничі види. Письменники, художники і поети оспівують у своїх творах усе краси природи, як вона прекрасні у всі пори року. Природа дарує нам незабутні світанки і заходи сонця, доносячи до нас чарівний вид своєї душі.
На жаль, багато людей не цінують природу і готові знищувати її заради особистого комфорту, грошей і інших цілей. Вони не усвідомлюють, що природа – це наше багатство, і дуже важливо жити в гармонії і порозуміння з природою. І тому, в наш час, охорона природи вимагає особливо пильної уваги. Наша планета багата природними ресурсами, але раніше здавалося, що все це безмежно, а зараз ми розуміємо, що з часом людські потреби зростають, а природні ресурси виснажуються. Всі ми повинні розуміти, наскільки важливо піклується про природу, бо саме вона дає нам все необхідне для життя.
Щоб насолодитися красою і красою природи, можна прогулятися по парку або по лісу. Дуже гарні картини природа малює нам восени. Кожен листочок передає нам величезну кількість кольорів і відтінків, відображаючи жовті, помаранчеві, червоні, бордові і багато інші фарби.
Ми повинні дбайливо ставитися до природи і вчити піклується про неї своїх дітей, щоб вони виросли з почуттям відповідальності перед природою і вмінням доглядати за нею. Турбота про природу повинна закладатися з дитинства у свідомості, потрібно розуміти, щоб без неї люди і тварини загинуть. Наша краса і здоров'я також залежить від природи, чистого повітря і води.
Забруднення природи – питання глобальне і має значення у всіх країнах. Зараз витрачаються дуже великі гроші на відновлення природних умов, очищення повітря, води і багатьох інших оточуючих нас факторів. Так давайте ж не будемо псувати те, від чого напряму залежить наше життя, життя наших дітей і онуків, і постараємося до відновленню природних життєво важливих благ.
Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.