Андрей предал, а Остап по поведению похож на козака
Объяснение:
Андрей был влюблен во вражескую женщину и предал чтоб он и она были вместе и вот этот поход был шансом для того что бы сбежать но у него не получилось из-за того что его отец все понял и застрелил его. Остап же был предан быть козаком и был как козак и во время казню не издавал не одного стона, а потом прокричал спрашивая есть ли отец поблизости и услышав ответ он хотел разузнать но ответа не услышал отчаялся. Вот что я знаю надеюсь подойдёт.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Андрей предал, а Остап по поведению похож на козака
Объяснение:
Андрей был влюблен во вражескую женщину и предал чтоб он и она были вместе и вот этот поход был шансом для того что бы сбежать но у него не получилось из-за того что его отец все понял и застрелил его. Остап же был предан быть козаком и был как козак и во время казню не издавал не одного стона, а потом прокричал спрашивая есть ли отец поблизости и услышав ответ он хотел разузнать но ответа не услышал отчаялся. Вот что я знаю надеюсь подойдёт.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."