Багатогранний талант Івана Франка Івана Яковича Франка не можна назвати тільки письменником, бо його універсальний талант не вичерпується лише художньою творчістю. Він був перекладачем, науковцем, видавцем, активним громадським діячем. Він вивів на рівень світового значення українську фольклористику, етнографію, критику, філософію, теорію літератури. У літературознавстві існує окрема галузь — франкознавство. Треба зазначити, що вивчення творчості Франка почалося ще за його життя. Найповніше на сьогоднішній день зібрання творів Івана Франка налічує п'ятдесят томів. І дослідники вважають, що це зібрання охоплює лише половину спадщини Франка. Але своєю величчю вражає нас інша цифра — за все життя Франко написав понад шість тисяч художніх творів і наукових праць! Він працював до самозабуття, до повного фізичного і психічного виснаження. Разом із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою Іван Франко - один із трьох найвизначніших поетів нової української літератури. Його поетична творчість вражає обширом та глибиною зображення життя й душі народу. Вірші Франко почав писати ще у Дрогобицькій гімназії і не полишав цієї справи до кінця життя. Збірка «З вершин і низин», сповнена громадянською лірикою, порушує питання суспільного життя та революційної боротьби. Наступна збірка «Зів'яле листя» вражає своїм ліризмом та ніжністю, і, за словами М.М. Коцюбинського, «...не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв». Книжка «Мій Ізмарагд» — це збірник переспівів на стародавні теми, але з новим змістом, за до якого автор знайомить свій народ з найціннішими досягненнями культури народів світу. Є в набутку Франка і ліро-епічні твори — філософські, історичні, сатиричні поеми. Вершиною поетичної творчості Франка вважають філософську поему «Мойсей» (1905), у якій він піднімає проблему вождя і народу. Не можна забути про прозову творчість Каменяра. У своїх повістях та оповіданнях він зумів відобразити життя всіх верств тодішнього суспільства. Особливо глибоко він розкриває проблеми життя робітничого класу («На роботі», «Ріпник», «Яць Зелепуга», «Борислав сміється», «Воа соnstrictor»), Франко першим у світовій літературі відтворив робітничий визвольний рух від його початкової стихійної помсти до організованих форм боротьби. Але не забував письменник про життя та проблеми інтелігенції. Ця злободенна тема була висвітлена в романах «Лель і Полель» та «Перехресні стежки». Характеристика Франка як художника слова була б неповною, якби ми не спинилися на його ролі в розвитку української драматургії. У творчому доробку Франка є сім п'єс, написаних у 90-х роках і присвячених, головним чином, відображенню життя галицького села. У центрі їх стоїть драма «Украдене щастя». У вірші «Декадент» є такі слова: Поки живий, я хочу справді жити, А боротьби життя мені не страх. Можна назвати це життєвим кредо Івана Франка. Людини, твори якої вже більше ста років живуть і хвилюють читачів різного віку, різних занять, різних держав.
Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий.
ПопулярнеПушкин АлександрТема чести и бесчестия в повести А. С. Пушкина "Капитанская дочка"Нечуй-Левицький ІванКайдашева сім'я (скорочено)Стендаль ФредерікЧервоне і чорне (скорочено)Де Сервантес Сааведра МіґельДон Кіхот (скорочено)Багряний ІванТигролови (дуже стисло) (скорочено)НовеТвори з мовиВесілля — велична народна драмаТвори з мови“Слово о полку Ігоревім” — шедевр давньоукраїнської літературиСковорода ГригорійБайкар-просвітитель (За байками Г. Сковороди)Котляревський ІванНаталка Полтавка — утілення національного характеру (За однойменною п’єсою І. Котляревського)Квітка-Основ'яненко ГригорійОбрази сотника Забрьохи та писаря Пістряка (За повістю Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”)/ Шкільні твори / Франко Іван Шкільні твори / Краса кохання у повісті "Перехресні стежки" (3 варіант) Шкільні твори0
Краса кохання у повісті "Перехресні стежки" (3 варіант) Шкільні твори
Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий.
"Вій не зізнався їй в коханні, не чув від неї подібних слів, не цілував її уст, хіба що при зустрічі і розставанні легенько стискав її руку".
Здається, що це прекрасне та чисте кохання, але дуже велике розчарування чекає на Євгена. Він написав Регіні, що склав іспити "з найкращою похвалою" на візитці. Але отримав несподівану відповідь, що дівчина вийшла заміж і виїхала зі своїм чоловіком "на провінцію".
Мені дуже прикро за хлопця, адже він мріяв про те, щоб, "зробивши докторат, він поговорить з нею про спільну їх будущину", а вийшло, що Регіна нічого йому не повідомила і вийшла заміж. Як на мене, то це важко назвати справжнім коханням, бо тоді виникає питання: "Як же можна кохати одну людину, а вийти заміж за іншу?" Чому Регіна не знайшла засіб повідомити Євгена про такі плани її тітки. Але не одна Регіна винна в тому, що вони втратили зв'язок один з одним.
Невже він не міг її розшукати? Може, тому що не так вже сильно її кохав? Може, йому просто підходила роль нещасного закоханого? Але зовсім вже дикою є ситуація, коли Рафалович дізнається, що тією нещасною жінкою, з якої глумиться Стальський, є його перше кохання — Регіна! Що ж він робить, коли дізн
Івана Яковича Франка не можна назвати тільки письменником, бо його універсальний талант не вичерпується лише художньою творчістю. Він був перекладачем, науковцем, видавцем, активним громадським діячем. Він вивів на рівень світового значення українську фольклористику, етнографію, критику, філософію, теорію літератури.
У літературознавстві існує окрема галузь — франкознавство. Треба зазначити, що вивчення творчості Франка почалося ще за його життя. Найповніше на сьогоднішній день зібрання творів Івана Франка налічує п'ятдесят томів. І дослідники вважають, що це зібрання охоплює лише половину спадщини Франка. Але своєю величчю вражає нас інша цифра — за все життя Франко написав понад шість тисяч художніх творів і наукових праць! Він працював до самозабуття, до повного фізичного і психічного виснаження.
Разом із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою Іван Франко - один із трьох найвизначніших поетів нової української літератури. Його поетична творчість вражає обширом та глибиною зображення життя й душі народу. Вірші Франко почав писати ще у Дрогобицькій гімназії і не полишав цієї справи до кінця життя. Збірка «З вершин і низин», сповнена громадянською лірикою, порушує питання суспільного життя та революційної боротьби. Наступна збірка «Зів'яле листя» вражає своїм ліризмом та ніжністю, і, за словами М.М. Коцюбинського, «...не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв». Книжка «Мій Ізмарагд» — це збірник переспівів на стародавні теми, але з новим змістом, за до якого автор знайомить свій народ з найціннішими досягненнями культури народів світу. Є в набутку Франка і ліро-епічні твори — філософські, історичні, сатиричні поеми. Вершиною поетичної творчості Франка вважають філософську поему «Мойсей» (1905), у якій він піднімає проблему вождя і народу.
Не можна забути про прозову творчість Каменяра. У своїх повістях та оповіданнях він зумів відобразити життя всіх верств тодішнього суспільства. Особливо глибоко він розкриває проблеми життя робітничого класу («На роботі», «Ріпник», «Яць Зелепуга», «Борислав сміється», «Воа соnstrictor»), Франко першим у світовій літературі відтворив робітничий визвольний рух від його початкової стихійної помсти до організованих форм боротьби. Але не забував письменник про життя та проблеми інтелігенції. Ця злободенна тема була висвітлена в романах «Лель і Полель» та «Перехресні стежки».
Характеристика Франка як художника слова була б неповною, якби ми не спинилися на його ролі в розвитку української драматургії. У творчому доробку Франка є сім п'єс, написаних у 90-х роках і присвячених, головним чином, відображенню життя галицького села. У центрі їх стоїть драма «Украдене щастя».
У вірші «Декадент» є такі слова:
Поки живий, я хочу справді жити,
А боротьби життя мені не страх.
Можна назвати це життєвим кредо Івана Франка. Людини, твори якої вже більше ста років живуть і хвилюють читачів різного віку, різних занять, різних держав.
Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий.
ПопулярнеПушкин АлександрТема чести и бесчестия в повести А. С. Пушкина "Капитанская дочка"Нечуй-Левицький ІванКайдашева сім'я (скорочено)Стендаль ФредерікЧервоне і чорне (скорочено)Де Сервантес Сааведра МіґельДон Кіхот (скорочено)Багряний ІванТигролови (дуже стисло) (скорочено)НовеТвори з мовиВесілля — велична народна драмаТвори з мови“Слово о полку Ігоревім” — шедевр давньоукраїнської літературиСковорода ГригорійБайкар-просвітитель (За байками Г. Сковороди)Котляревський ІванНаталка Полтавка — утілення національного характеру (За однойменною п’єсою І. Котляревського)Квітка-Основ'яненко ГригорійОбрази сотника Забрьохи та писаря Пістряка (За повістю Г. Квітки-Основ’яненка “Конотопська відьма”)/ Шкільні твори / Франко Іван Шкільні твори / Краса кохання у повісті "Перехресні стежки" (3 варіант) Шкільні твори0Краса кохання у повісті "Перехресні стежки" (3 варіант) Шкільні твори
Головний герой цієї соціально-психологічної повісті — Євген Рафалович. Він адвокат у невеликому містечку, у якому живе його, колишній репетитор Стальський. Колись, у юності, він (Євген) зустрів панночку на балу, яку потім покохав. Вони не обмінялися адресами і далі Євген нічого про неї не знав. Але йому пощастило зустріти її знову, вона брала уроки музики. Туди ж записався і Рафалович. Вони стали щирими друзями, і хоча Регіна не зізнавалася йому у коханні, але він був дуже щасливий.
"Вій не зізнався їй в коханні, не чув від неї подібних слів, не цілував її уст, хіба що при зустрічі і розставанні легенько стискав її руку".
Здається, що це прекрасне та чисте кохання, але дуже велике розчарування чекає на Євгена. Він написав Регіні, що склав іспити "з найкращою похвалою" на візитці. Але отримав несподівану відповідь, що дівчина вийшла заміж і виїхала зі своїм чоловіком "на провінцію".
Мені дуже прикро за хлопця, адже він мріяв про те, щоб, "зробивши докторат, він поговорить з нею про спільну їх будущину", а вийшло, що Регіна нічого йому не повідомила і вийшла заміж. Як на мене, то це важко назвати справжнім коханням, бо тоді виникає питання: "Як же можна кохати одну людину, а вийти заміж за іншу?" Чому Регіна не знайшла засіб повідомити Євгена про такі плани її тітки. Але не одна Регіна винна в тому, що вони втратили зв'язок один з одним.
Невже він не міг її розшукати? Може, тому що не так вже сильно її кохав? Може, йому просто підходила роль нещасного закоханого? Але зовсім вже дикою є ситуація, коли Рафалович дізнається, що тією нещасною жінкою, з якої глумиться Стальський, є його перше кохання — Регіна! Що ж він робить, коли дізн