Роман багатий на яскраві образи. Головний героєм є Григорій Многогрішний, політичний в’язень, людина сильна і духовно, і фізично. Він має незламну волю та готовий боротися за людську сутність і свободу. Його не скорили ні страшні фізичні, ні моральні знущання. Навіть його прізвище невипадкове, воно таке ж саме як і у Дем’яна Многогрішного, українського гетьмана, засланого в Іркутськ. Григорій Многогрішний – це відтворення образу непідкореної України.Родина Сірків також пам’ятає свою батьківщину. Вони опинилися на чужині, проте змогли зберегти свій «український» світ, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки - люди горді та сильні, їх загартувала сувора природа. Атмосфера в родині, що врятувала Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній затишок. Родина Сірків має незвичне заняття - вони виловлюють тигрів в тайзі. Вони вступають в двобій з цими сильними та гордими тваринами, достойними супротивниками, і виходять переможцями.Цим сміливим мисливцям протиставляється майор Медвин. Цей кат полює на Григорія. Він уособлює сталінську репресивну машину, що прагне зламати та знищити таких волелюбних людей як Григорій Многогрішний чи родина Сірків.Роман закінчується оптимістично. Григорій перемагає Медвина в двобої. Багряний вірить у перемогу добра над злом, свободи над гнітом. Пригоди Многогрішного продовжуються,адже він продовжує свій путь, свою боротьбу.
Читаючи твір Івана Малковича «Із янголом на плечі», мені пригадалися слова бабусі, яка завжди казала, що кожна людина має свого янгола-охоронця і він сидить у нас на правому плечі.
Пригадався один випадок. Я була в школі, батьки на роботі. Мама вранці поставила на плиту варити борщ і забула виключити. Потім вона пригадала, взяла таксі і примчала додому. Газ було виключено, а у кастрюлі - ні крпаплі рідини, при цьому вона й не згоріла. коли я повернулася додому, вона спитала мене, чи це я виключила. Я була здивована. Батько так само вдома не був. На мою думку, це зробив наш янгол, який і вберіг оселю від пожежі.
Іншим разом на мене хотіли напасти якісь хлопці, вимагали віддати їм телефон. Я подумки в ту мить на вулиці з'явився який чоловік, який прогнав хуліганів і мене провів до будинку. Це теж, гадаю, до янгола.
Тому кожен із нас справді має мати небесного охоронця, який рятує його у важкі хвилини.
Відповідь:
Читаючи твір Івана Малковича «Із янголом на плечі», мені пригадалися слова бабусі, яка завжди казала, що кожна людина має свого янгола-охоронця і він сидить у нас на правому плечі.
Пригадався один випадок. Я була в школі, батьки на роботі. Мама вранці поставила на плиту варити борщ і забула виключити. Потім вона пригадала, взяла таксі і примчала додому. Газ було виключено, а у кастрюлі - ні крпаплі рідини, при цьому вона й не згоріла. коли я повернулася додому, вона спитала мене, чи це я виключила. Я була здивована. Батько так само вдома не був. На мою думку, це зробив наш янгол, який і вберіг оселю від пожежі.
Іншим разом на мене хотіли напасти якісь хлопці, вимагали віддати їм телефон. Я подумки в ту мить на вулиці з'явився який чоловік, який прогнав хуліганів і мене провів до будинку. Це теж, гадаю, до янгола.
Тому кожен із нас справді має мати небесного охоронця, який рятує його у важкі хвилини.