Чорна рада
1) куди і до кого їхали двоє подорожніх?

2) чому страий Шрам звався полковником, а був у рясі священника?

3) хто такий Черевань?

4) хто такий божий чоловік і як він жив?

5) як назвав Сомко Іванця Брюховецького перед генеральною старшиною, на домовій раді в гетьмана?

6) яким чином підмовив Іван Брюховецький козаків на Зароріжжі на свою сторону?

7) куди насправді їхав Шрам?

8) що хотів від Сомка полковник Шрам?

9) як звали дочку Череваня?

10) за який вчинок усі поважали сміливість Петра Шраменка?

11) куди зібралася дружина Череваня Мелася?

12) чому матір Лесі не дала згоду на одруження дочки з Петром?

«Хотіла б я піснею стати» аналіз Тема: бажання ліричної героїні вірша стати піснею, яка була б відомою в усьому світі. Ідея: возвеличення прагнення творити красу і дарувати всім щастя. Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі. Жанр: лірична сповідь. Художні засоби «Хотіла б я піснею стати» Епітети: «ясна хвилина, «ясні зорі”», «спів дзвінкий», «хвилі прозорі», «море хибне», «щастя таємне»; Метафори: «вітер розносив луну», «поминути співом», «упасти на хвилі», «лунами мрії»; Повтори: «ясніші… яснії», «гучніше… гучне», «мої…», «моє…»; Порівняння: «Ясніші, ніж зорі яснії»; «Гучніші, ніж море гучне». Леся Українка мала могутню зброю  — багату уяву, палке серце, величезний талант. Тому й захотілося їй стати піснею, щоб вільно по світу літати, допомагати людям у горі й радіти з ними в радості. Ліричну героїню ваблять стихії, їй хочеться вітром літати від ясних зір до глибокого моря. Має вона й свої таємниці, «щастя… таємне», яке засіяє разом із нею ясніше ясної зорі й гучніше, ніж море. У вірші багато інверсій, епітетів, які увиразнюють основну думку.

вій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845р. в м.Переяславі під час важкої хвороби. У грудні 1845р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-декабриста С.Н. Самойлова і тяжко захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. Але до всього треба бути готовому, якщо раптом смерть, то треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючії хворобу, якось підвівся і ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: Як умру, то поховайте Мене... Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30-40-х роках XIX століття, сповнений глибокого революційного змісту. Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі в 1843-1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх зробив висновок: ...вставайте, кайдани порвіте.