ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ скласти план ЧОРТОМЛИЦЬКА СІЧ
Для захисту від іноземних поневолювачів в Україні на рубежі XIV – XV століть були створені власні збройні сили – козацтво.
До лав козацтва вступали наймужніші люди. На них чекали військові походи й битви. Але козаки не тільки воювали. Вони бралися за плуга, полювали хижого звіра, годували худобу, займалися ремеслами. Козаки 6 засновували хутори й села, будували нові й відроджували зруйновані ворогами міста й містечка.
У пониззі Дніпра, за порогами, на дніпровських островах козаки створили систему укріплень. Козацька фортеця, захована в плавнях, густих заростях лози й очерету, була для ворогів неприступною. Укріплення з дерев називали «засіками». Від цього слова одержала свою назву Січ. Запорозькою Січ назвали тому, що лежала вона за порогами.
Кілька разів Січ змінювала своє місцеперебування. Вважають, що спершу вона знаходилася на острові Хортиця. Там у середині XVІ ст. князь Дмитро Вишневецький спорудив укріплений замок. Пізніше пристановищем Січі став острів Томаківка, згодом – інший дніпровський острів – Базавлук. Повстанське військо Богдана Хмельницького сформувалося, коли Січ перебувала на Микитиному Розі.
Найдовшу історію мала Чортомлицька Січ. З нею пов’язані життя й діяльність славетного отамана Івана Сірка. Зовні ця Січ нагадувала місто-фортецю. З лівого боку її омивала річка Чортомлик, з правого – річка Прогной. За фортецею протікала ріка Скарбна. Урвисті береги цих трьох річок правили за природне укріплення. З четвертого боку Січ виходила в поле. Тут знаходився вал із бійницями, що укріплювався частоколом із загострених паль. З цього боку стояла велика оборонна башта, а перед нею було влаштоване земляне укріплення для гармат.
Вийти з Січі можна було через вісім вузьких проходів («форток»). Узимку запорожці на всіх річках навколо Січі вирубували кригу, утруднюючи цим доступ до фортеці. У центрі Січі на майдані стояла церква, а довкола неї – 38 куренів. Це були великі дерев’яні хати, криті очеретом або шкурами. На майдані стояли будинки старшини. Малася тут і пушкарня, де зберігалися гармати.
У куренях постійно жила залога Січі. Більша частина козацтва та сім’ї запорожців мешкали в зимівниках, а згодом – у селах на території Січі. З другої половини XVІІ ст. всі ці землі почали називатися «Вольності Війська Запорозького».
Чортомлицьку Січ було спалено й зруйновано за наказом царя Петра І після того, як частина старшини й козацтва перейшла на бік гетьмана Мазепи.
Раз ти розгорнув цю книжку — ти вже прохилив двері в нашу казку. Здрастуй, друже! Заходь, будь ласка!.. Ми завжди раді хорошим гостям.
Але пробач, одійдем на хвилиночку вбік. Я мушу спитати тебе по секрету одну річ (щоб ніхто не чув):
— Як ти ставишся до рудих? Так, так, до рудих і веснянкуватих?… Це для нас дуже важливо…
Ні, ні, я нічого не думаю, але, знаєш, трапляються іноді такі, що ото бігають за рудим хлопчиком або дівчинкою і дражняться противними голосами: «Рудий!», «Рудько!», «Пожежна команда!..»
Але тепер я знаю, що ти не такий, що ти справжній молодець, і тебе спокійно можна вести у надзвичайну країну Ластовинію.
Ходімо!
Ось вона перед тобою — лежить на березі моря-океану, серед дрімучих лісів, синіх гір та золотих долин… Бачиш, які чепурненькі біленькі хатки, які квітучі садки, яке дивовижне місто з візерунчастими вежами!.. Чудова казкова країна. І незвичайна.
Жителі її — ластовини — геть усі руді й веснянкуваті. Веснянкуваті чоловіки й жінки, веснянкуваті дідусі й бабусі, веснянкуваті діти. І не лише люди — звірі й тварини в цій країні також веснянкуваті: веснянкуваті коні й веснянкуваті корови, веснянкуваті горобці й ворони, веснянкуваті слони, ведмеді й крокодили, веснянкуваті кицьки й собаки. Мало того — навіть комарі й мухи тут веснянкуваті. (Тепер ти розумієш, чому я тебе питав, як ти ставишся до рудих і веснянкуватих?)
Люди в Ластовинії тихі, мирні й працьовиті. Ластовини здавна любили трудитися. Вони вирощували чудові садки, що родили всі ягоди й фрукти, які тільки є на світі. В цих садках росли навіть такі дерева, яких не було більше ніде, — цукеркові дерева, що двічі на рік рясно вкривалися смачними шоколадними цукерками.
Ластовини дуже любили дітей, тому й саджали ці дерева, на втіху та радість малятам.
І, певне, саме тому в столиці Ластовинії Рудограді найбільшою і найважливішою спорудою, що стояла в самісінькому центрі міста, був величезний цирк. Такий величезний, що вміщав одразу всіх дітей країни.
Объяснение:
Должно подойти))
Объяснение:
вже вже півтора століття діти й дорослі зате чуються двома книжками Льюїса Керролла про про пригоди дівчинки ім'я Аліса пригоди аліси в країні див так крізь дзеркало й що там побачила Аліса або Аліса в задзеркаллі книжки аж ніяк не застаріли до цих пір хоча перша з них була написана у1865 а друга 1871
Головна героїня твору пригоди аліси в країні див англійська дівчинка Аліса віком семи років. добре добре вихована, звикла звикла чемно поводитися. вона ввічлива з усіма героями твору, навіть з найдивовижнішими мешканцями країн див. крім крім того Аліса дуже смілива, кмітлива кмітлива і допитлива дівчинка. попавши у країну, де все є незвичним, вона нерозгублюється і намагається зрозуміти, що там до чого
Історики та літературознавці вважають, що що по образом Аліса була реальна дівчинка, яку звали Аліса Ліддел. з з сім'єю ліддел льюїс керролл був знайомий. казку про алісу в країні див автор вигадав на прогулянці на човні щоб розважити трьох сестер ліддел, одною з яких була Аліса.