Цитатний диктант «Упізнай героя за цитатою». (Записуємо лише

ім’я чи прізвище й ім’я персонажа)

1. «Кожному, хто схоче. Дозволяю викупити свою частку!»

2. «Тієї миті небо зійдеться з землею…»

3. «Сьогодні по обіді Клава до ставка прийде шмаття полоскати.

Налякай! Переляк на воді – найтяжчий. Від нього ніхто не

відволодає»

4. «Лиха доля змусила мене, дворянина з діда-прадіда, працювати

нещасним двірником»

5. «Ти б краще у моєї дияволиці спитала».

6. «Я чекав на тебе! Ще від того вечора, коли марно під

твоїм будинком від п’ятої до десятої вечора! Відтоді чекав…І ще

раніше»

7. «Я п’яний? Я не розпишуся? Ану, де? На лобі твоєму?»

8. «Не могла(прийти до ворожки). Хоронила брата, застрелився

ненароком»

Клоуз –тест (відповідь записуємо словом, словосполученням)

1. Що трапилося з коровою Квіткою?

2. Слово, за до якого можна було повернутись із подорожі в

минуле.

3. Щоб потрапити у минуле, Софійці потрібно було …

4. Чоловіка з виколотими на фото очима звали….

5. Хто подарував намисто бабуні Клаві?

6. Хто і чому більше 30 років в у льосі?

7. Хто з герої загинув від удару блискавки?

8. Хто з героїв поміняв своє прізвище наБілий?

9. Олена зварила борщ і нагодувала всіх неімущих, щоб вилікувати…

10. Хто ходив вечеряти по чужих хатах і економив на всьому, був дуже

жадний?

11. Хто в майбутньому стане власником ресторану «Русалонька»?

12. Панночка, у яку був закоханий Мішель?
Все за твором «Русалонька із 7-В,
або Прокляття роду Кулакывських»

Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...

Объяснение:

Людина народжується для щастя. Та не судилося щастя Чіпці, головному героєві роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Доля була жорстокою до Чіпки від самого народження, хоч з нього "дитина... вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне..." Син обдуреної, зневаженої селянки-біднячки, хлопець змалку відчув, що це таке — людська несправедливість. У селі цуралися не тільки Мотрі та її старої матері. Гріх, безневинно скоєний Мотрею, довелося спокутувати її синові. Діти знущалися з Чіпки, не приймали до свого гурту, бо він був для них "виродком", байстрюком. І зростав хлопець невеселим, вовчкуватим, тихим. Уже в дитинстві, коли його за упертість прогнав багатий козак Бородай, Чіпка "поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділяла людей на хазяїна й робітника".

Болюче відчуття соціальної несправедливості з часом все більше й більше поглиблюється. Розповіді діда Уласа про кріпосницьку неволю, про нещасливу долю батька, селянський протест проти вимог пана примусили селян, звільнених реформою 1861 року з кріпацтва, працювати на нього ще два роки, інші факти зневажання людини людиною — все це формує характер Чіпки як шукача правди.

Життєвий шлях Чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. Таким самим суперечливим є внутрішній світ героя: добре, гуманне в ньому переплітається з недобрим, жорстоким.

Довго й марно намагається Чіпка зробити все, щоб і він з матір'ю жив "по-людськи". Не покладаючи рук працює на тому клаптику землі, що дістався йому у спадок, виношує у своєму серці мрію про щасливе заможне сімейне життя.