Д/з з літератури -
контрольний твір-роздум
Пишемо в зошиті так:
Контрольний твір-роздум
Дружна родина - найкращі ліки (за повістю Лесі
Ворониної "Таємне товариство боягузів, або Засіб від
переляку & 9")
Изменено 22:58
Ирина Адамовна
Увага! Це твір з української літератури, тому ви пишете
за повістю. Розкриваєте тему твору. Розповідає, хто
такий Клим, що з ним трапилося. Доводите, чому саме
родина до Климу побороти страх. Чи
подобається вам герой, якщо так, то чим саме...
Пам'ятайте, що твір складається з трьох частин: Вступу,
основної частини і висновку
23:07
ШРАМ (справжнє прізвище Чепурний)
По одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга». Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. Як же піднялись козаки з гетцу маном Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою. Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу. Ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремія... У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. І в реєстрах-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано. не раз дзвонив старий Шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити богові.
цытатная характеристика "Лося" Евген Гуцал
Он проснулся и нащулив уха: в сыром струи ветра доносился сухой, резковатый звук. Звук летел снизу, от реки. Лось поднялся, теперь его фигура четко вырисовывалась в удосвитних сумерках. Это был крупный зверь с широкой грудью, которые легко здималися от дыхания. Его рога напоминали осенний низкорослый куст, с которого обнесли листьев.
Лось знал, что трещит старая ветка на дубе, сухая, костлявая; ей давно бы надо упасть, а она не падала, с удивительной настойчивостью держась за ствол. Он это знал, но это не успокаивало, и тревога в крови, сначала слабая и почти неуловимая, все сгущалась, и от того шкура на груди вздрогнула раз, а потом еще. Струя ветра доносил запах речной льда, в нем жил дух примерзшего болота, доносилось шуршание увядших стебельков, которые пускались вскачь по упали листьям, но над всем этим неслось изможденное, похожее на вздох скрип ветки ...