Дайте ответы на во по тексту
Вчений космічної ери
Він здобув усі можливі наукові ступені й звання, мав найвищі державні нагороди, був лауреатом найпрестижніших премій. І в той же час, як і годиться істинному інтелігенту, залишався й скромною людиною.
Завдяки вражаючій цілеспрямованості й фантастичній наполегливості, надзвичайним здібностям і великому талантові він пройшов “від тернів до зірок”, подолавши не путь від берегів сибірського Іліму до космодрому Байконур. Він зробив неоціненний внесок у створення ракетно-космічної техніки, в дослідження навколоземного Його ім’я – Михайло Кузьмич Янгель. Народився він 25 жовтня 1911 року в Нижньоілімській Тушанській слободі в оточенні непрохідної тайги в родині переселенця з Чернігівської губернії.
Своїм українським походженням учений дуже пишався. Коли його запитували про значення прізвища Янгель, він переповідав те, що почув від свого діда: “Наше прізвище походить від слова янга – так зветься ківш, в якому козаки в походах варили юшку. Куховарів козаки називали янгалами, або янгелями. Наче й до ладу виходить: дід мій – нащадок запорозьких козаків, тому дуже може бути, що хтось із моїх пращурів варив козакам юшку”.
Батько Михайла, Кузьма Лаврентійович, серед односельців користувався особливою повагою. Дітей виховував й по-селянському мудро: змалечку любити працю й поважати старших. Незважаючи на постійні злидні, неписьменні батьки докладали зусиль, аби їхні діти навчилися грамоти й вийшли в люди.
Шоста дитина в сім’ї, Михайло після сьомого класу вступив до ФЗН при ткацькій фабриці, де незабаром став помічником майстра. Захоплювався спортом - бігом, лижами, шахами, футболом. Потім “захворів” авіацією й блискуче склав вступні іспити до Московського авіаційного інституту.
Вже студентом, поєднуючи навчання з роботою на авіазаводі, Микола Ягель бере участь у розробці проекту швидкісного літака. Працюючи над дипломним проектом “Висотний винищувач з герметичною кабіною”, Ягель намагається спроектувати літак з максимальними швидкісними характеристиками. Завершивши навчання, молодий інженер залишається працювати у конструкторському бюро, де проходить справжню школу інженерного мистецтва, розв’язуючи все складніші наукові завдання, ознайомлюючись із досвідом роботи авіаційних фірм США. Ставши помічником головного конструктора, Ягель працює над створенням найсучаснішого як на той час винищувача та інших типів літаків, які блискуче показали себе в роки другої світової війни.
У 50-ті роки особлива увага приділялася розвитку ракетно-космічної техніки. До цієї справи був залучений і Михайло Янгель. Вже через рік після приходу до конструкторського бюро Сергія Корольова Янгеля призначають заступником головного конструктора, а ще через рік – директором науково-дослідного інституту.
Для створення першої ракети, з якою пов’язували мрії про вихід у космос, засновується конструкторське бюро, керівником якого стає Михайло Янгель.
І ось з космодрому, стрімко набираючи швидкість, віддаляється у синяву неба космічна ракета. Це був дійсно феноменальний успіх конструктора Янгеля та його сподвижників.
Розробляються все нові й нові зразки космічної техніки. Конструкторське бюро зростає як фахово, так і чисельно, залишаючись, до речі, молодіжним: 54 відсотки його працівників не мають тридцяти років, і лише десяти відсоткам спеціалістів виповнилося більше сорока.
Видатний учений і конструктор академік Михайло Янгель створив чудовий творчий колектив однодумців, виховав цілу плеяду видатних науковців, заснувавши власну конструкторську школу.
Створені під керівництвом Михайла Янгеля ракетно-космічні системи відзначалися винятковою оригінальністю. Ракети-носії “Космос” та “Інтеркосмос”, створені в КБ Янгеля понад тридцять п’ять років тому, використовуються в інтернаціональній програмі дослідження космосу й сьогодні. Різноманітні модифікації “Космосу” й “Інтеркосмосу” демонструвалися в багатьох країнах світу - Канаді, Франції, Італії, Австрії, Японії.
В останні роки свого життя Михайло Янгель, незважаючи на прогресуючу хворобу – він переніс п’ять інфарктів – працював з граничним напруженням сил. Він був щасливий з того, що багато встиг зробити. На відзначенні свого 60-річчя Михайло Ягель раптово помер.
Своєю творчою працею він зробив неоціненний внесок у справу розвитку й удосконалення ракетно-космічної техніки й дослідження навколоземного космічного Звертаючи погляд у Всесвіт, видатний науковець відійшов у безсмертя. Його ім.’я по праву належить українській науці: творча біографія Михайла Янгеля тісно пов’язана з гігантом машинобудування дніпропетровським заводом “Південмаш”.
ВО Завдяки чому Михайло Янгель став відомим?
2 Чому батько Михайла, Кузьма Лаврентійович, серед односельців користувався особливою повагою?
3 Звідки походить прізвище вченого?
4 Чим займався Михайло Янгель, коли закінчив інститут?
5 Який внесок зробив учений у розвиток космічно-ракетної техніки?
З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на уроках укр. літ. Воно мені дуже сподобалося, бо це надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим – це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.
XIII век. Карпатское село живёт независимо и вольно, однако появляется боярин и считает себя полноправным хозяином края. Селяне не покоряются и побеждают боярина, объединившегося с монголами
В карпатское село Тухля приезжает боярин Тугар Волк. Князь Даниил даровал ему эти земли. Волк отправляется охотиться на медведей с гостями и смелой красавицей-дочерью Мирославой. Она получила мужское воспитание, обладает сильным духом и владеет навыками настоящего рыцаря. «Вот девушка! Такой бы подстать мужчиной быть» — восхищаются тухольцы, увидев её. Проводником бояре берут Максима Беркута, сына авторитетного в сельской общине старца Захара.
Во время охоты Мирослава проваливается в логово медведицы. В решающую минуту от смерти её Максим. В знак благодарности девушка горячо сжимает руку Молодые люди очарованы друг другом.
«Захар Беркут» (1971). Режиссёр: Леонид Осыка. Источник: YouTube.
Максим Беркут ведёт Тугара и Мирославу своим селом. Тухля находится в долине, окружённой со всех сторон скалами, в своеобразном котле. Сюда водопадом падает горный ручей, «извиваясь ужом по долине». Юноша рассказывает об общинном суде: на него собираются почтенные старцы села. Беркут зовёт и Тугара Волка. Но боярин считает оскорбительным быть равным смердам и не хочет приходить на суд.
В ущелье они видят Сторожа — огромный камень-столб, тухольскую святыню. Максим рассказывает легенду о нём. Когда-то на месте села было огромное озеро, власть над которым имела богиня смерти Морана. В нём не было ничего живого. Однажды царь великанов поссорился с Мораной, разбил окружающие озеро скалы, вся вода из него вытекла и потеряла свою силу. Тогда богиня смерти обратила царя в этот камень. Теперь он охраняет долину.
Объяснение: