Я вважаю,що не варто скаржитись на долю.Кожна людина сама може її змінити,потрібно тільки захотіти. Інколи,в нас може стояти багато чого на заваді,але потрібно впевнено йти до своєї мети. По-перше,ніхто не обирає собі батьків,сім’ї та де їм взагалі народитись.У когось можуть бути заможні батьки,і вони до своїй дитині стати успішною людиною,а в когось – навпаки.Бувають різні ситуації в житті.Яскравим прикладом можуть слугувати герої роману Панаса Мирного « Хіба ревуть воли,як ясла повні» – Чіпка і Гриць .
Вони були в однакових умовах :працювали в діда , пасли громадську отару . Однакова була у хлопців доля,але Гриць зрозумів,якщо хоче щасливого життя,то потрібно працювати.Він поїхав на заробітки і зробив усе,щоб змінити свою долю,і добився цього.Одружився з Христею,зажив тихим життям. А в Чіпки й далі було багато невдач у житті. По –друге,інколи буває так,що людина хоче щасливої долі,жити з коханою людиною , і все для цього робить.Але батьки вирішують,що вони краще знають,що потрібно для їхньою дитини.Прикладом можуть слугувати Наталка і Петро із п’єси «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського .Вони були закохані,але не могли поєднати свої долі через бідність Петра. Він намагався зробити все для своєї коханої і поїхав на заробітки,щоб у майбутньому бути з нею.А Наталка відмовляла всім,хто до неї сватався,бо кохала Петра.Переживши всі випробування долі,вони отримали те,що хотіли,були разом. По-третє,дуже часто люди заздрять один одному ,через те .,що в когось кращі умови для життя,кращий одяг,більше грошей. Але потрібно слідкувати за собою,а не за кимось.Наприклад,в мому класі були дві подруги,Аня та Вероінка.Вони дружили,але Аня дуже заздрила подрузі.У той час як Вероніка добре вчилась,займалась улюбленою справою – танцями і намагалась добитись успіху в житті.Аня не думала про своє самовдосконалення,а тільки заздрила,саме через це в неї нічого цього не виходило. Отже, скаржитись на долю можна,але не потрібно.Усе завжди в наших руках .Ми повинні мати цілі і впевнено,поступово до них йти,адже кожен сам творець своєї
Острожская Библия» состоит из 76 книг Ветхого и Нового завета (по сравнению с нынешними изданиями церковно-славянской Библии недостает только «Послания Иеремии»). Некоторые её части основывались на переводах Франциска Скорины. Среди источников указывают также «Геннадиевскую Библию» — рукопись конца XV века. Предисловие написано Г. Д. Смотрицким — отцом Мелетия Смотрицкого.
Имеются экземпляры с различными выходными сведениями, помещенными в конце книги. Небольшая часть экземпляров имеет на последнем листе текст выходных данных (колофон) в виде треугольника с датой 12 июля 1580, ниже помещена типографская марка Ивана Федорова. В других экземплярах текст оканчивается в два столбца, ниже типографской марки и выходных данных (на греческом и ц.-сл.) с датой 12 августа 1581 помещена концовка. В связи с этим часто говорят о двух различных изданиях книги. Однако на титульном листе всех известных экземпляров стоит 1581 год; по наблюдениям А. С. Зёрновой, описавшей 29 экземпляров, издание было одно, хотя по какой-то причине затянулось и некоторые листы были перепечатаны (в частности, исправлялись ошибки); разных комбинаций из перепечатанных и неперепечатанных листов достаточно много.
Как и все издания Ивана Федорова, «Острожская Библия» набрана и сверстана безупречно. В ней для основного текста применён мелкий, но удобочитаемый «острожский» шрифт, полууставный с элементами скорописных начертаний, и набор в две колонки. Объем текста оценивают в 3 240 000 печатных знаков. Острожская Библия практически без изменений была перепечатана в Москве в 1663 г., так что по сути являлась официальной редакцией славянской Библии до 1740-х годов, когда была подготовлена исправленная так называемая Елисаветинская Библия, используемая и поныне.
Я вважаю,що не варто скаржитись на долю.Кожна людина сама може її змінити,потрібно тільки захотіти. Інколи,в нас може стояти багато чого на заваді,але потрібно впевнено йти до своєї мети.
По-перше,ніхто не обирає собі батьків,сім’ї та де їм взагалі народитись.У когось можуть бути заможні батьки,і вони до своїй дитині стати успішною людиною,а в когось – навпаки.Бувають різні ситуації в житті.Яскравим прикладом можуть слугувати герої роману Панаса Мирного « Хіба ревуть воли,як ясла повні» – Чіпка і Гриць .
Вони були в однакових умовах :працювали в діда , пасли громадську отару . Однакова була у хлопців доля,але Гриць зрозумів,якщо хоче щасливого життя,то потрібно працювати.Він поїхав на заробітки і зробив усе,щоб змінити свою долю,і добився цього.Одружився з Христею,зажив тихим життям. А в Чіпки й далі було багато невдач у житті.
По –друге,інколи буває так,що людина хоче щасливої долі,жити з коханою людиною , і все для цього робить.Але батьки вирішують,що вони краще знають,що потрібно для їхньою дитини.Прикладом можуть слугувати Наталка і Петро із п’єси «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського .Вони були закохані,але не могли поєднати свої долі через бідність Петра. Він намагався зробити все для своєї коханої і поїхав на заробітки,щоб у майбутньому бути з нею.А Наталка відмовляла всім,хто до неї сватався,бо кохала Петра.Переживши всі випробування долі,вони отримали те,що хотіли,були разом.
По-третє,дуже часто люди заздрять один одному ,через те .,що в когось кращі умови для життя,кращий одяг,більше грошей. Але потрібно слідкувати за собою,а не за кимось.Наприклад,в мому класі були дві подруги,Аня та Вероінка.Вони дружили,але Аня дуже заздрила подрузі.У той час як Вероніка добре вчилась,займалась улюбленою справою – танцями і намагалась добитись успіху в житті.Аня не думала про своє самовдосконалення,а тільки заздрила,саме через це в неї нічого цього не виходило.
Отже, скаржитись на долю можна,але не потрібно.Усе завжди в наших руках .Ми повинні мати цілі і впевнено,поступово до них йти,адже кожен сам творець своєї
Имеются экземпляры с различными выходными сведениями, помещенными в конце книги. Небольшая часть экземпляров имеет на последнем листе текст выходных данных (колофон) в виде треугольника с датой 12 июля 1580, ниже помещена типографская марка Ивана Федорова. В других экземплярах текст оканчивается в два столбца, ниже типографской марки и выходных данных (на греческом и ц.-сл.) с датой 12 августа 1581 помещена концовка. В связи с этим часто говорят о двух различных изданиях книги. Однако на титульном листе всех известных экземпляров стоит 1581 год; по наблюдениям А. С. Зёрновой, описавшей 29 экземпляров, издание было одно, хотя по какой-то причине затянулось и некоторые листы были перепечатаны (в частности, исправлялись ошибки); разных комбинаций из перепечатанных и неперепечатанных листов достаточно много.
Как и все издания Ивана Федорова, «Острожская Библия» набрана и сверстана безупречно. В ней для основного текста применён мелкий, но удобочитаемый «острожский» шрифт, полууставный с элементами скорописных начертаний, и набор в две колонки. Объем текста оценивают в 3 240 000 печатных знаков. Острожская Библия практически без изменений была перепечатана в Москве в 1663 г., так что по сути являлась официальной редакцией славянской Библии до 1740-х годов, когда была подготовлена исправленная так называемая Елисаветинская Библия, используемая и поныне.