ДАЮ МАКСИМУМ ДОБЕРІТЬ ЦИТАТИ ДО ПУНКТІВ. ШЕВЧЕНКО "СОН"(СКОРОЧЕНО) 1. Безкрає місто. 2. Зустріч із земляком перед царським палацом. 3. Опис царя і цариці. 4. Сцени «генерального мордобитія». 5. Прогулянка містом. 6. Біля пам’ятника Петру I. 7. Пісня білої птахи. 8. Біля сенату. 9. Назад у палати. Цар після похмілля.
Всьо что мог
Объяснение:
Ведмідь – не чесний, несправедливий суддя. Вовки – судові чиновники для яких суд – особиста нажива. Вовки уособлюють образ підлабузників. Лисиця – дрібний, прислужливий чиновник. Саме Лисичка подала бумагу на Вола до суду. Лисичка уособлює образ донощика. Віл – простий трудівник, якого несправедливо засуджують. (Вола засудили за те, що він їв сіно, і овес, і сіль). Волові навіть не дали слово для виправдання, тому що воно було неважливим для суду. Головною метою суду було власне збагачення. Волу винесли вирок – четвертувати. Автор у цьому творі критикує тогочасну несправедливу судову систему. У байці «Ведмежий суд» Гребінка змальовує панський суд у царській Росії, його сваволю і знущання з простих людей, показує безправність простої людини перед цим судом. Образною, невимушеною розповіддю письменник створює типову яскраву картину царського суду. Діставши від Лисиці безглузду “бумагу” судді розпочали ще безглуздіший судовий процес: Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки На суді «Ведмідь сердито став ревіть», «Вовки завили», Волові не дали й слова сказати на своє виправдання. Щоб картина тогочасного суду була повнішою і конкретнішою, автор використовує мову тодішніх судових документів: І так опреділили І приказали записать: «Понеже Віл признався попеластий. Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, Так за такі гріхи — його четвертувать…» Образи байки дуже прозорі і зрозумілі: Ведмідь і Вовки-хижаки уособлюють всесильних судових чиновників, які використовують суд для особистої наживи; Лисиця — дрібний прислужник царського суду, ябеда і крутій, що живиться крихтами з панського стола; попеластий Віл — це образ трудящої, сумлінної, покірливої людини, несправедливо засудженої тільки тому, що на ній можна було поживитися хижакам.
«Боже́ственна коме́дія» (італ. la Divina Commedia) — філософсько-фантастична поема Данте Аліг'єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм до місця, від якого його супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу. Твір, який є цілою енциклопедією знань середньовіччя, стоїть на вершині італійської поезії. Подорож поета трьома світами, що описана в «Комедії» — це символічний шлях людства в його прагненні до істини.
Зміст
1 Склад
2 Історія
3 Сюжет
3.1 Пекло
3.2 Чистилище
3.3 Рай
4 Структура
5 Ідея
6 Українські переклади
6.1 Історія українських перекладів
6.2 Список українських перекладів
7 Різне
8 Примітки
9 Джерела
10 Посилання
Склад
Твір має три частини — «Пекло», «Чистилище», «Рай», кожна по тридцять три пісні, хоча «Пекло» містить у собі ще одну додаткову пісню, загальна кількість яких, в результаті сто.
Поема має декілька шарів: це і особиста драма поета, і алегоричний опис історії Флоренції, і опис світу: в першій частині Данте розповідає про неорганічну природу, в «Чистилищі» — про живу природу, а свої метафізичні погляди викладає в «Раї».
Спершу твір мав назву «Комедія», епітет «божественна» вжив у своєму дослідженні про поему Данте «Argomenti in terza rima alla Divina Commedia» італійський письменник-гуманіст Джованні Бокаччо. З того часу поему публікують з назвою «Божественна комедія».
Історія
Називаючи свою поему «комедією», Данте використовує середньовічну термінологію: комедія, як він пояснює в листі до Кангранде, - будь-який поетичний твір середнього стилю зі страшним початком і благополучним кінцем, написаний народною мовою; трагедія - будь-який поетичний твір високого стилю із захоплюючим і спокійним початком і жахливим кінцем. Слово «божественна» не належить Данте, так поему пізніше назвав Джованні Боккаччо. Трагедією Данте не міг назвати свій твір лише тому, що всі жанри «високої літератури» писалися латинською мовою. Данте ж написав її рідною італійською мовою. Оскільки Італія впродовж багатьох століть була роздроблена на безліч дрібних князівств, на її території існувала велика кількість діалектів. Твір Аліг’єрі «Божественна комедія», написаний у 14 ст.став однією з основних причин того, що рідний для Данте тосканський діалект став основою літературної італійської мови. Поет працював над твором у 1307-1321 р.р. «Божественна комедія» - плід всієї другої половини життя і творчості Данте, поема опублікована у 1555 році у Венеції. У цьому творі найбільш повно відбився світогляд поета. Данте виступає тут як останній великий поет середніх віків, поет, який продовжує лінію розвитку феодальної літератури. Головний герой в 35 років прочинає шукати кохану. Її ім'я - Беатріче. Вона супроводжує Данте по Раю.
Сюжет
Згідно з католицькою традицією, потойбічний світ складається з пекла, куди навіки потрапляють засуджені грішники, чистилища - місце перебування грішників, що спокутують свої гріхи, і раю - обитель блаженних.
Данте деталізує це подання і описує устрій загробного світу, з графічною визначеністю, фіксуючи всі деталі його архітектоніки. У вступній пісні Данте розповідає, як він, досягнувши середини життєвого шляху, заблукав одного разу в дрімучому лісі і як поет Вергілій, врятувавши його від трьох диких звірів, які загородили йому шлях, запропонував Данте зробити мандрівку потойбіччям. Дізнавшись, що Вергілій посланий Беатріче, померлою коханою Данте, він без вагань слідує за поетом.
Пекло
Докладніше: Пекло (Божественна комедія)