Нещодавно я прочитала захоплюючу повiсть по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творi вiн точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаемо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в
гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, ïхня чудова та незвичайна дружба.
162 В цьому сонеті ліричний герой постає перед нами замріяним, заглибленим себе. Але це не аскет, він любить життя. Він бачить навколишній світ реальним, але сповненим краси. Петрарка обожнює світ, бо в ньому живе кохана Лаура. Ми бачимо її закоханими очима поета. Вона реальна і нереальна водночас. Це – ідеал. Любов – це благо, що посилається людині. Любов очищає душу, облагороджує її, допомагає відчути красу реального світу. Це сонет – роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Вірш легкий і прозорий, пройнятий високим
(ов)
Нещодавно я прочитала захоплюючу повiсть по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творi вiн точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаемо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в
гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, ïхня чудова та незвичайна дружба.
Відповідь:
Пояснення:
Автор – Франческо Петрарка
Жанр – сонет
Тема – краса і шляхетність земної жінки
Ідея – кохання – сенс життя
Художні засоби: анафора, метафора, епітет
162 В цьому сонеті ліричний герой постає перед нами замріяним, заглибленим себе. Але це не аскет, він любить життя. Він бачить навколишній світ реальним, але сповненим краси. Петрарка обожнює світ, бо в ньому живе кохана Лаура. Ми бачимо її закоханими очима поета. Вона реальна і нереальна водночас. Це – ідеал. Любов – це благо, що посилається людині. Любов очищає душу, облагороджує її, допомагає відчути красу реального світу. Це сонет – роздум, в якому описано природу, враження ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Вірш легкий і прозорий, пройнятий високим