Ідея вірша м.і.цвєтаєвої "книги в червоній палітурці" книги в червоній палітурці із раю, де я ще дитя, мені шлете свої привіти, одвічні друзі на життя, в червону палітурку вшиті. лишень я вивчу свій урок, тоді, бува, до вас біжу я, — вже пізно! — мамо, ще вона ж, на щастя, не слідкує. у люстрі вогник із книгою так добре вдома! під гріґа, шумана, кюї я пізнавала долю тома. вечірня сутінь, свіжість, том разом з беккі щиро вірить. ось індіанець джо з вогнем в печері темній зло і віщий гук (як страшно! ) мчить через купини приймак бундючної вдови, як діоген, схиливши спину. ясний, як сонце, тронний зал, над хлопчиком струнким — о боже! він сказав: «я нині спадкоємець трону! » хто з темряви — той в ній і зник. британії печальні долі — чому ж серед червоних книг заснути знов не маю волі? о золота ця сторона, де погляд вільний, в серці вирій! о золоті ці імена: гек фінн, том сойєр, принц і злидар!
