Ідея зіткнення неповторності й буденності лежить в основі вірша а) Гей, нові Колумби й Магеллани..., б) Ти, знаєш, що ти - людина?, в) Крила, г) Кольорові миші.

Котляревський описав рай:

А далі вперлися в будинки

Підземного сього царя,

Ні гич, ні гариля пилинки,

Було все чисто, як зоря;

Цвяховані були там стіни

І вікна всі з морської піни;

Шумиха, оливо, свинець,

Блищали міді там і криці,

Всі убрані були світлиці;

По правді, панський був дворець.

Еней з ягою розглядали

Всі дива там, які були,

Роти свої пороззявляли

І очі на лоби п'яли;

Проміж собою все зглядались —

Всьому дивились, осміхались,

Еней то цмокав, то свистав.

От тут-то душі ликовали,

Що праведно в миру живали,

Еней і сих тут навіщав.

Сиділи, руки поскладавши,

Для них все празники були;

Люльки курили, полягавши,

Або горілочку пили,

Не тютюнкову і не пінну,

Но третьопробну, перегінну,

Настояную на бодян;

Під челюстями запікану,

І з ганусом, і до калгану,

В ній був і перець, і шапран.

І ласощі все тілько їли,

Сластьони, коржики, стовпці,

Варенички пшеничні, білі,

Пухкі з кав'яром буханці;

Часник, рогіз, паслін, кислиці,

Козельці, терн, глід, полуниці,

Крутиї яйця з сирівцем;

І дуже вкусную яєшню,

Якусь німецьку, не тутешню,

А запивали все пивцем.

Велике тут було роздолля

Тому, хто праведно живе,

Так, як велике безголов'я

Тому, хто грішну жизнь веде;

Хто мав к чому яку охоту,

Тут утішався тим до поту;

Тут чистий був розгардіяш:

Лежи, спи, їж, пий, веселися,

Кричи, мовчи, співай, крутися;

Рубайсь — так і дадуть палаш.

Відповідь:Кожна людина хоча б один раз у житті стоїть перед вибором. Він може бути різним, та найчастіше стосується честі, совісті, друзів, кохання, вітчизни. Це питання є одним із головних у повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».

Запорожці, Тарас Бульба, сини Тарасові Остап і Андрій також поставлені перед вибором. Як визволити товаришів і не віддати проклятим ляхам завойоване, я к не осоромити рідної землі, де та межа, що відділяє патріота від зрадника, що вагоміше для людини: кохання чи вітчизна. Ці та інші питання хвилюють усіх героїн повісті, а найбільше молодих Остапа та Андрія.

Вони виросли в одній сім'ї, але були дуже різними. Це було видно ще з років навчання у бурсі. Остап був впертий, наполегливий, вірний товаришам, «добрий у такій мірі, в якій тільки можна було бути з такою вдачею і в тодішній час». Андрієві були притаманні спритність, хитрість, уміння викрутитись з будь-якої ситуації, перекласти свою провину на іншого.

На Січі брати зарекомендували себе як гарні козаки. Та під час осади Дубно розходяться шляхи двох братів. До цього моменту в них виявлялися просто різні риси характеру. А тепер вони починають по-різному ставитися до того, що відбувається. Остап залишився вірним запорозькому братству, вірі, вітчизні, батькові. Він самовіддано боровся з ворогами і помер за вітчизну і віру. Це теж вибір життєвої позиції.

Андрій через любов до прекрасної полячки і бажання її врятувати перейшов у стан ворогів. «І загинув козак! Пропав для всього козацького лицарства!» Андрій зробив найстрашніше: зрадив вітчизну, Січ, батька, матір, товаришів, віру. Тарас Бульба вбив зрадника. Це було жорстоке рішення, але за законами воєнного часу воно було єдино правильним. Бо зрадникові немає місця серед козаків. Це ганьба усього роду.

Взагалі, кохання — це світле почуття, яке окрилює, надихає на добрі справи. Зрада — це гріх, ниций вчинок, який заплямовує душу. І ніяка зрада таких святих понять, як віра, батьківщина, батьки, ніколи і нічим не може бути виправданою.

Пояснення: