Дейно-художній аналіз вірша «рідна сторона» степана пушика

тут рідний край!

тут рідна сторона!

на доли гори дивляться в задумі.

де голубіє тиха далина,

стоять дерева думні, як бандури.

стоять вони, і я собі стою,

та й думаю, що вже прожив немало.

кує мені зозуля у гаю,

а батькові давно вже відкувала.

він так пішов, як та ріка в імлі, 

не знаю, звідки біль душі береться?

як є зв’язок від зірки до землі,

так є зв'язок від серця і до серця.

бринить постійно пам’яті струна,

болить – немає болю без причини.

о рідний край! о рідна сторона!

о найсолодше слово – батьківщина
за планом
1. настрій поезії
2. тема (мотив), ідея
3. вид лірики
4. жанр твору
5. художня лексика
6. тропи
7. художній синтаксис (стилістичні фігури)
8. художня фоніка
9. метрика (рими, римування, віршових розмір)
10. строфіка

1. У світі ведеться постійна боротьба між добром та злом:
а) мати - уособлення добра;
б) син земної матері - вірний революціонер.
2. Страшні постаті.
3. Духовний занепад особистості:
а) смертний вирок іншим;
б) замість серця камінь;
в) холодний розум.
4. Значення кожного образу:
а) доктор Тагабат - злий геній;
б) Андрюша - квола воля;
в) Дегенерат - звірячий інстинкт.
5. Душа революційного романтика роздірлена навпіл:
а) щиро любить матір;
б) є рушійною силою революції.
6. Найстрашніший злочин - вбивство сином рідної маьері.

Жанр — соціально-побутова поема Автор — Тарас Шевченко Рік написання — 1847 Тема — викриття антинародних дій поміщиків-кріпосників. У поемі «Княжна» Шевченко зобразив пана-ліберала, який видає себе патріотом, «братом убогих», а насправді: А патріот, убогих брат… Дочку й теличку однімає У мужика… Сюжет «Княжна» Поема починається із заспіву. Поет розповідає про те, як в одному селі жив князь разом зі своєю дружиною. Князь постійно влаштовував п’яні бенкети разом із друзями. Княгині важко жити із чоловіком-п’яницею. Їй в молодості раяли не виходити заміж за князя та вона не послухала чужих порад. Згодом княгиня вагітніє і у неї народжується донечка. Княгиня радіє народженню дитини. Вона любить і леліє свою дочку, сама її виховує і не допускає свого п’яного чоловіка. Княгиня сама навчає дочку «накупивши у Ромнах» книг. Проходять роки і княгиня помирає, залишивши доньку сиротою. Дочка не потрібна батьку-п’яниці і росте сама по собі. Через кілька років князь відправляє доньку в Київ в інститут. Дівчина виростає такою ж гарною, як її матір і дуже схожою на неї. Вона повертається до батькового маєтку, але той продовжує пиятикувати. Княжна відчуває батька чужим для себе. Вона допомагає батьковим кріпакам і її дуже любить місцевий люд. Молода княжна сидить «взаперті», як колись і її мати, в той час, як батько бенкетує зі своїми гостями в садку. Якось князь так напився, що йде у світлицю, де спала його дочка і ґвалтує її. Княжна після цієї ганьби йде в монастир і приймає постриг, а її батько постарів і захворів і він не має нікого «хто б подав йому води». Цю історію автору поеми нібито розповіла черниця монастиря, в якому княжна прийняла постриг. Наостанок черниця показує свіжу могилу колишньої княжни, на якій ще й хреста немає.