Тарас Григорович Шевченко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають. Цікаві факти про Тараса Шевченка Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р. Знак зодіаку — РИБИ Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р. На момент смерті було — 47 р. Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка: — А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде? — Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш? Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався: — А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом. Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом. — Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою. Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському. — Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов. Відтоді він у Скоропадського не бував. НОВИЙ ЖУПАН Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому. Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало. — Як? Який жупан? — Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас. — Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався? — Аякже. Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
i. коцюбинський у пошуках стилю. (письменник подолав складний шлях стильових пошуків, перебуваючи спочатку під впливом етнографічного реалізму і. нечуя-левицького, а згодом — психологічного реалізму панаса мирного. проте селянська тематика стала завузькою для творчості письменника, а тому після реалістичних оповідань про сільське життя, у творах «ціпов'яз», «на віру», «ялинка» та ін. м. коцюбинський звертається до європейської літератури.)
ii. м. коцюбинський — імпресіоніст. (багато хто з дослідників, зокрема академік с. єфремов, п. филипович та інші, ще у 20—30-ті роки xx століття відзначали: « імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справ як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навко лишнього світу». такої ж думки сьогодні дотримуються не тільки критики і діаспори, а й з україни.)
iii. риси імпресіонізму у новелі «intermezzo». (імпресіонізму в цілому властивії посилена увага до внутрішнього світу людини, проте реальність відбивається у творах через певні риси.)
1. художня деталь. (у імпресіоністичних описах м. коцюбинського зовнішній світ не деталізується, а передається лаконічним (і часто символічним) штрихом. так у новелі «intermezzo» зовнішній світ передано зоровими і слуховими образами: місто-монстр, який «витягує в поле свою залізну і не пускає», а сам ліричний герой ніби заїзд, «де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». а зозуля віщує тишу, як тільки він опиняється десь далеко за містом, за зеленим хаосом дороги.)
2. відсутність зовнішнього сюжету. (зовнішнього сюжету, якихось подій, як правило, немає. немає його і в «intermezzo». це тільки черга відчуттів, образів — зорових, слухових, чуттєвих: «розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. кує і сіє тишу по » і так далі.)
3. організуючий центр твору. (організуючим центром імпресіоністичних новел, зокрема й «intermezzo», є враження від навколишнього світу, що ма теріалізуються у настрої, переживання, відчуття. це не безсистемний набір фраз про що-небудь, все організує ритм людської думки, перебіг почуттів і станів героя. причому ліричний герой позбавлений конкретних рис, у тому числі й соціальних. це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «intermezzo».)
4. особливості синтаксису. (оскільки йдеться не про викладення конкретних подій, а про опис емоційного стану, що змінюється постійно, то й фраза часто уривається на півслові, шматується, містить незакінчені думки, невисловлені почуття. часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль — роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя — людини витонченої, емоційно багатої.)
5. культивування естетично довершеного. (висока духовність ліричного героя, його думок демонструють потяг до краси світу, ідеа'іу. пошук внутрішньої гармонії — один з найголовніших мотивів «intermezzo». 1 часто це подається через сприйняття зовнішніх картин: «так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти. а там ячмінь хилиться і тче з тонких вусів зелений » це один з виявів краси й гармонії.)
6. особливий пейзаж. (акварельний, пленерний пейзаж — особливість імпресіонізму, проте у коцюбинського в новелах він постає ще й ліризова-ним: картина природи — стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну » і цей пейзаж, і багато інших — персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.)
iv. імпресіонізм — вияв сили чи вади таланту коцюбинського. (саме імпресіоністичні новели піднесли творчість коцюбинського до рівня європейської культури. відомий дослідник творчості письменника академік с. єфремов писав: «од українського реалізму взяв він твердий певний грунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — твердий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси але од себе додав своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, духа і невпинне простування до світла, до краси, до і».)
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.
i. коцюбинський у пошуках стилю. (письменник подолав складний шлях стильових пошуків, перебуваючи спочатку під впливом етнографічного реалізму і. нечуя-левицького, а згодом — психологічного реалізму панаса мирного. проте селянська тематика стала завузькою для творчості письменника, а тому після реалістичних оповідань про сільське життя, у творах «ціпов'яз», «на віру», «ялинка» та ін. м. коцюбинський звертається до європейської літератури.)
ii. м. коцюбинський — імпресіоніст. (багато хто з дослідників, зокрема академік с. єфремов, п. филипович та інші, ще у 20—30-ті роки xx століття відзначали: « імпресіоніст, що цікавиться найдужче тими враженнями, які справ як події внутрішніх переживань, так і контури, краски, мелодії навко лишнього світу». такої ж думки сьогодні дотримуються не тільки критики і діаспори, а й з україни.)
iii. риси імпресіонізму у новелі «intermezzo». (імпресіонізму в цілому властивії посилена увага до внутрішнього світу людини, проте реальність відбивається у творах через певні риси.)
1. художня деталь. (у імпресіоністичних описах м. коцюбинського зовнішній світ не деталізується, а передається лаконічним (і часто символічним) штрихом. так у новелі «intermezzo» зовнішній світ передано зоровими і слуховими образами: місто-монстр, який «витягує в поле свою залізну і не пускає», а сам ліричний герой ніби заїзд, «де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять». а зозуля віщує тишу, як тільки він опиняється десь далеко за містом, за зеленим хаосом дороги.)
2. відсутність зовнішнього сюжету. (зовнішнього сюжету, якихось подій, як правило, немає. немає його і в «intermezzo». це тільки черга відчуттів, образів — зорових, слухових, чуттєвих: «розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. кує і сіє тишу по » і так далі.)
3. організуючий центр твору. (організуючим центром імпресіоністичних новел, зокрема й «intermezzo», є враження від навколишнього світу, що ма теріалізуються у настрої, переживання, відчуття. це не безсистемний набір фраз про що-небудь, все організує ритм людської думки, перебіг почуттів і станів героя. причому ліричний герой позбавлений конкретних рис, у тому числі й соціальних. це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «intermezzo».)
4. особливості синтаксису. (оскільки йдеться не про викладення конкретних подій, а про опис емоційного стану, що змінюється постійно, то й фраза часто уривається на півслові, шматується, містить незакінчені думки, невисловлені почуття. часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль — роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя — людини витонченої, емоційно багатої.)
5. культивування естетично довершеного. (висока духовність ліричного героя, його думок демонструють потяг до краси світу, ідеа'іу. пошук внутрішньої гармонії — один з найголовніших мотивів «intermezzo». 1 часто це подається через сприйняття зовнішніх картин: «так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен і поплисти. а там ячмінь хилиться і тче з тонких вусів зелений » це один з виявів краси й гармонії.)
6. особливий пейзаж. (акварельний, пленерний пейзаж — особливість імпресіонізму, проте у коцюбинського в новелах він постає ще й ліризова-ним: картина природи — стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну » і цей пейзаж, і багато інших — персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.)
iv. імпресіонізм — вияв сили чи вади таланту коцюбинського. (саме імпресіоністичні новели піднесли творчість коцюбинського до рівня європейської культури. відомий дослідник творчості письменника академік с. єфремов писав: «од українського реалізму взяв він твердий певний грунт і прозору ясність думки; од французького натуралізму — твердий погляд на небоязке шукання потрібної йому краси але од себе додав своєї власної найкоштовнішої риси: оте глибоке переймання психікою героїв, вигадливість художніх образів, уміння передавати настрої й внутрішні переживання, духа і невпинне простування до світла, до краси, до і».)