До ть, будь ласка)))​

Будучи багатою людиною, Гобсек завжди прибіднявся. Показовим є епізод із золотою монеткою. Випадково Гобсек випустив монету, яку відразу помітили люди і хотіли йому повернути. Але він категорично відмовився, запевняючи всіх в тому, що не є власником цього золота, адже він – бідна людина.
Жив Гобсек надзвичайно скромно, у всьому собі відмовляючи. В нього була неймовірна жага накопичення золота. Герой вважав, що той, хто володіє золотом – володіє світом. Та чи принесли вони дійсно йому щастя? Адже він не витрачав їх. Гобсек не шукав спілкування з людьми, бо всі вони йому здавалися корисливими та нікчемними (окрім Дервіля)

     Творча практика Олександра Олеся та Миколи Вороного має чимало спільних рис. Поетів об’єднує тематичне коло. Обидва з них торкались питань вірності батьківщині, її єдності,  революції 1917 років, які знайшли відображення у збірках М. Вороного «За Україну» та О. Олеся «Чужина». Митці прагнули оновити віршову техніку, шукали нові жанрові форми.
     Письменники використовують у своїх поезіях наказові форми, що також їх споріднює. Наприклад, вірш «Епіталама» М. Вороного промовляє: «Поспішайте від життя взяти все і все віддати!». О. Олесь у свою чергу лірично закликає: «Цілуй, цілуй, цілуй її, - Знов молодість не буде!». Обидва автори наголошують на тому, що необхідно отримувати насолоду від життя, тим самим розвиваючи гедоністичну («насолодницьку») тематику у своїй поезії.
     Отже, в ліриці О. Олеся і М. Вороного чимало спільного. Зокрема спільні теми, мистецькебачення, світогляд. Однією з головних моделей у творах цих письменників можна вважати імператив (наказовість).