до ть будь ласка ❤️❤️❤️ схарайтеризуйте образ головного героя повісті "гуси лебеді летять" за до методу "сторітелінг" приготуйте невеличкий виступ розповідь на тему "який я персонаж
Тема: відтворення роздумів поетеси про сенс життя людини. Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов'язано, перебуваючи далеко за його межами. Основна думка: «Нащо крилатим грунт під ногами»?«Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої». Жанр: поема. Віршовий розмір: диптих. Композиція: твір складається з п'яти частин: «Надбережжя», «Крига на Одрі», «Крила», «Грунт», «Усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думки але в той же час пов'зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема, у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її при значення на землі, любові до рідного краю. Сюжет: лірична героїня, перебуваючи у Польщі, зокрема, у морському порту Щеціна гає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступала весна, скресала крига. На одній з крижин вона побачила чайку. Це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. Людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені « не з пуху, а з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії». Героїня твору любить Польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край — наймиліший. Одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. І лірична героїня остаточно зрозуміла, що, де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим.
Я прочитала роман Валер'яна Підмогильного"Місто".Це перший урбаністичний роман в українській літературі.У ньому показані проблеми села і міста.На мою думку,роман актуальний і в наш час.Тому що,сучасна молодь прагне виїхати з села і налагоджувати своє життя в місті,там більше перспектив на майбутнє.Головним героєм є Степан Радченко.У романі показано,як змінюються його цілі,орієнтири та його характер.Спочатку він переїхав з села до Києва,щоб здобути освіту.Він не хотів залишатися в місті назавжди,а хотів повернутися в село,щоб потім до йому розвиватися.Степан упевнений,що завоює місто,бо воно для нього"старий порох,що треба стерти".Письменник зобразив людину,в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна вчинити щось аморальне, і водночас — це неординарна особистість, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та довколишній світ.Можна вважати,що Степан підкорив місто,адже він досяг значних успіхів та став відомим письменником.Та на мою думку-це місто підкорило його,тому що,воно поглинуло його,залишивши порожнечу в душі.
Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов'язано, перебуваючи далеко за його межами.
Основна думка: «Нащо крилатим грунт під ногами»?«Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої».
Жанр: поема.
Віршовий розмір: диптих.
Композиція: твір складається з п'яти частин: «Надбережжя», «Крига на Одрі», «Крила», «Грунт», «Усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думки але в той же час пов'зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема, у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її при значення на землі, любові до рідного краю.
Сюжет: лірична героїня, перебуваючи у Польщі, зокрема, у морському порту Щеціна гає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступала весна, скресала крига. На одній з крижин вона побачила чайку. Це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. Людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені « не з пуху, а з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії». Героїня твору любить Польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край — наймиліший. Одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. І лірична героїня остаточно зрозуміла, що, де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим.