До іть
Володимир Винниченко ​

У книзі Юрія Винничука "Місце для дракона"  все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші.

З твору ми дізнаемся що одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють драконячі закони. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд.

У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість.  Саме такими  є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити.

Объяснение:

Існує в світі відомий, але неосяжний термін «мистецтво». Усе, до чого ми звертаємось, невід’ємно стосується лише його: будинок — архітектура, зображення — графіка, живопис. Нехай щось незрозуміло, але можна впевнено сказати —це Мистецтво.Колись у давніх цивілізаціях і не підозрювали, що їхні побутові речі будуть високо цінуватись, а пам’ятки минулих віків залишатимуться як згадка про невідому історію наших далеких предків. Інколи деякі твори сучасних митців можуть коштувати набагато дорожче ніж ті, які були зроблені тисячу років тому. Все одно, в усьому відображується індивідуальність і неповторність створеного.Твори різних умовних століть найяскравіше передають почуття особистого настрою. Доба середньовіччя — період війн, потім занепаду. Доба Відродження розкриває цвіт душі та гармонії людини. А якщо бароко, то воно переповнює своєю динамікою, яскравим колоритом. Та на відміну від останніх, сучасне мистецтво щось увібрало в себе, а десь і розвіяло. Ці відчуття залишили майже зовсім непомітний слід відлуння давніх традицій. Люди навчилися бачити красу в новому образі. Хтось зображує прості сюжети, а дехто  потребує складних філософських уявлень про світ. Важливим залишається ідея духовності людини. Навіть краплинка на аркуші розповість значно більше, ніж складна багатофігурна композиція. Мистецтво не потребує зайвого. Як і в архітектурі, є лише основа та необхідні елементи. Все і всюди неповторне. Не існує таких речей, які неможливо розрізнити. Техніка і матеріал — все грає важливу роль у цьому відображенні. І це говорить про наближення до ідеалу.Творити прекрасне може кожен. Головне — зрозуміти і впевнено йти до поставленої цілі. Тільки завдяки мистецтву ми можемо передати, як і в пісні, свої найкращі почуття, залишивши особистий, неповторний відбиток в його історії.