1)«Найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму». 2)«Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки беручкі». 3)«Але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки». 4)«...Його проганяють, кривляються, кидають у нього камінцями, й ді-став за це між плечі штурхана». 5)«Я, мамо, виплекаю квітку — я стану над громом...» 6)«Ніяких помічників йому не треба. Корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки. Між людьми йде поговір: «Він щось знає...» А підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо». 7)«Гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б при-хилитися й пригорнутися. Прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить його.Пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує». 8) «Блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа. У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і мис-ливець. В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання». 9) «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?» 10) «Ніколи не мав вільної хвилини: гонили на панщину, і він ішов, як не з косою, то з ціпом,— косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував у лісі дубки, кленочки, явірки і тикав їх, де було місце: коло хати, край вулиці. Біля криниці. Взимку возився з гноєм, роз-носив його на город і на поле. Коли втомлювався, розтирав снігом руки й обличчя — вони горіли як жар. Ще й не пахло бруньками, заготовляв живці, ховаючи їх до пори в погребі. А з теплом щеплював дички. Хто просив, нікому не відмовляв». якшо ще треба зверта
Яка головонька,така й розмовонька. Розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди. Розум за гроші не купиш. Золото без розуму — болото. Два хитрих мудрого не переважать. Хто знання має, той мур зламає. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Розумний учить, дурень повчає. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Розумний розсудить, а дурень осудить. Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Око бачить далеко, а розум ще дальше. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом! Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Не краса красить, а розум. Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать. Наука не пиво: в рот не віллєш! Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. Що написане пером, не вивезеш і волом. По одежі стрічають, по уму проводжають. Перед розумом, і сила поступається. Навчай інших — і сам навчишся. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Людей питай, а свій розум май! За одного грамотного сім неграмотних дають. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
2)«Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки беручкі».
3)«Але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки».
4)«...Його проганяють, кривляються, кидають у нього камінцями, й ді-став за це між плечі штурхана».
5)«Я, мамо, виплекаю квітку — я стану над громом...»
6)«Ніяких помічників йому не треба. Корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки. Між людьми йде поговір: «Він щось знає...» А підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке в нього бистре око, яке чуйне вухо».
7)«Гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б при-хилитися й пригорнутися. Прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить його.Пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує».
8) «Блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум і мрійливість. У них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа. У виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність, сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. Він і птах, і мис-ливець. В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання».
9) «Він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. Навіщо ж його мучити й нівечити?»
10) «Ніколи не мав вільної хвилини: гонили на панщину, і він ішов, як не з косою, то з ціпом,— косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував у лісі дубки, кленочки, явірки і тикав їх, де було місце: коло хати, край вулиці. Біля криниці. Взимку возився з гноєм, роз-носив його на город і на поле. Коли втомлювався, розтирав снігом руки й обличчя — вони горіли як жар. Ще й не пахло бруньками, заготовляв живці, ховаючи їх до пори в погребі. А з теплом щеплював дички. Хто просив, нікому не відмовляв».
якшо ще треба зверта
Розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.
Розум за гроші не купиш.
Золото без розуму — болото.
Два хитрих мудрого не переважать.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Розумний учить, дурень повчає.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не краса красить, а розум.
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Що написане пером, не вивезеш і волом.
По одежі стрічають, по уму проводжають.
Перед розумом, і сила поступається.
Навчай інших — і сам навчишся.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Людей питай, а свій розум май!
За одного грамотного сім неграмотних дають.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.