«Добре високим і сильним – їх не штовхають навіть у тих випадках, коли вони надумають ходити серединою тротуару. А якщо ти у вісім років скидаєшся на дошкільнятко, до того ж у тебе ноги болять у суглобах при кожному кроці, то, мабуть, краще ходити попід стінами: безпечніше». Назвати розділ, у якому можна прочитати ці слова Славка Беркути.

варіанти відповідей

«Двоє дітей і місто»

«Славко вдома»

«Чотири портрети»

«Скажи, хто твій учень»

Запитання 5

Важко описати що таке щастя взагалі. і також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. але існує багато питань.  чи завжди щастя це гроші? чи завжди щастя це душевна втіха? я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе   золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. як що до мене, то я - щаслива людина.   я почуваю себе саме так  коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться,  коли я слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається,  коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю),  коли немаю ніяких сумнівів,  коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.

Українські степи – це нескінченне, що колишеться на вітрі море випалених під палючим сонцем трав і пряних квітів, це безкрайній простір, це відчуття суцільної нескінченності простору й часу, це почуття абсолютної волі. Все це ж можна сказати й про море – любимейшей стихії А. Айвазовского. От чому на своїй картині «Обоз чумаків» він з’єднав море й степ

Чумаки – це люди, промисел яких полягав у тому, щоб зібрати обоз із декількох возів, запряжених волами, і відправитися в Крим, де в той час добувалася сіль. Тоді це був дуже коштовний товар, буквально на вагу золота. Поїздка була непростий, сполученої з небезпеками й природними нещастями

У такі поїздки відправлялися тільки відважні, досвідчені люди, що вміли й визначати погоду по прикметах, і дорогу – по зірках. Недарма по – українському знамените скупчення зірок Чумацький Шлях називається «Чумацький Шлях».

От і на картині И. Айвазовского ми бачимо обоз чумаків у шляху. У картини відсутній композиційний центр як такий – це зроблено навмисно, щоб показати глядачеві нескінченну дорогу, по якій ідуть чумаки. Можна побачити звивисту ґрунтову дорогу в степу, що уже ними переборена, але ж скільки ще їм треба буде пройти! Обоз тільки – тільки почав в’їжджати на пагорок так, що його «хвіст» навіть і не видно, тому глядачеві картини важко представити довжина самого обозу. Можна розглянути лише фігури трьох чумаків, особливо чітко – першу

Це варта на весь зріст дівчина в національному українському одязі. Вона коштує, обернувшись назад, на пройдений шлях: чи те відміряє, скільки пройшов обоз, чи те орієнтується в часі по заходу сонця. Звичайно, чумаками були тільки чоловіка, але художникові, напевно, хотілося додати картині жіноче, ліричне почало

Художник недарма вибрав для своєї картини час заходу: сідаюче сонце по^ – особливому підкреслює красу української природи, який звичайно властиве буйство фарб. Але в променях заходу ці фарби виглядають по – іншому, приглушеннее, так щоб море, намальоване на картині в лівому куті, зливалося зі степом. Колоритні українські будиночки й млини тільки додають ліричності в загальну атмосферу цього полотна