У своєму творі Сервантес безпосередньо звернувся до реальної дійсності. Дон Кіхот і Санчо Панса блукають Іспанією доби Сервантеса, зустрічаються з людьми різних соціальних верств: ченцями й розбійниками, священиками й комедіантами, дворянами й купцями, пастухами й цирульниками, погоничами мулів і лакеями, відставними солдатами й каторжниками. У романі 669 персонажів — здебільшого живих неповторних характерів, величезна кількість епізодів, у яких розкривається повсякденне життя іспанської провінції та великих міст, герцогських замків і заїжджих дворів.Своїми людськими якостями та ідеалами Дон Кіхот підноситься над жорстокою дійсністю. Такий герой близький самому Сервантесові й відображає чимало з його власних переконань. Водночас письменник показує, що героїзм його улюбленого героя недоречний, уся його самовідданість і готовність до подвигу жодної користі не приносять, а сам герой безумний і смішний у наївних спробах жити згідно з власними ідеалами у світі, де панує ворожа їм мораль. Саме за силкування нерозсудливого героя переробити світ безглуздими засобами, взятими з арсеналу рицарського роману, письменник безжально висміює і засуджує його. Проте відкидаються не ідеали Дон Кіхота, а його нерозуміння реальної дійсності й неспроможність тих засобів, за до яких він намагається втілити свій ідеал.
У своєму творі Сервантес безпосередньо звернувся до реальної дійсності. Дон Кіхот і Санчо Панса блукають Іспанією доби Сервантеса, зустрічаються з людьми різних соціальних верств: ченцями й розбійниками, священиками й комедіантами, дворянами й купцями, пастухами й цирульниками, погоничами мулів і лакеями, відставними солдатами й каторжниками. У романі 669 персонажів — здебільшого живих неповторних характерів, величезна кількість епізодів, у яких розкривається повсякденне життя іспанської провінції та великих міст, герцогських замків і заїжджих дворів.Своїми людськими якостями та ідеалами Дон Кіхот підноситься над жорстокою дійсністю. Такий герой близький самому Сервантесові й відображає чимало з його власних переконань. Водночас письменник показує, що героїзм його улюбленого героя недоречний, уся його самовідданість і готовність до подвигу жодної користі не приносять, а сам герой безумний і смішний у наївних спробах жити згідно з власними ідеалами у світі, де панує ворожа їм мораль. Саме за силкування нерозсудливого героя переробити світ безглуздими засобами, взятими з арсеналу рицарського роману, письменник безжально висміює і засуджує його. Проте відкидаються не ідеали Дон Кіхота, а його нерозуміння реальної дійсності й неспроможність тих засобів, за до яких він намагається втілити свій ідеал.