Двадцяте квітня Контрольна робота з теми
« Нові тенденції в драматургії кінця XІX ст. – початку XX ст.»
1. П'єса "Ляльковий дім" за жанром є:
а) сатиричною комедією
б) соціально-побутовою драмою
в) соціально-психологічною драмою
2. Нора винна в тім, що:
а) привласнила банківські гроші
б) привласнила батьківські гроші
в) підробила підпис чоловіка на векселі
г) підробила підпис батька на векселі
3. У фіналі п'єси Нора залишає сім'ю, щоб:
а) врятувати репутацію і кар'єру чоловіка
б) на її дітей не падала тінь материнського вчинку
в) не псувати морально своїх дітей
г) зрозуміти себе, свої стосунки зі світом
4. Які твердження можуть бути головною думкою твору?
А) Якщо ти втручається в життя іншої людини, ти береш на себе відповідальність за її майбутнє.
Б)У кожної людини є шанс змінити своє життя.
В) Парі може стати поштовхом до змін.
Г) В експериментах над людьми немає нічого страшного.
5. Нора позичила гроші, щоб:
А) мати привабливий вигляд, красивий одяг
Б) урятувати чоловіка
В) урятувати батька
Г) дати дітям гарну освіту
6. Їм'я подруги Нори, фру Лінне-...?
А) Крістіна В) Марта
Б) Агнес Г) Фані
7. Коли відбуваються події у драмі?
А) Напередодні Різдва В) Перед відпусткою
Б) Напередодні Великодня Г)Після війни
8. Вкажіть жанру твору Б. Шоу "Пігмаліон":
А) роман Б) п'єса В) повість Г оповідання
9. В основу сюжету твору Б.Шоу "Пігмаліон" покладено:
А) давньогрецький міф В) анекдотичну ситуацію
Б) реальну історію Г) п'єсу В. Шекспіра
10. Де вперше зустрічаються головні герої п'єси?
А) біля магазину з квітами
Б) в будинку Хіггінса
В) під портиком церкви в дощову погоду
Г) посеред вулиці
11. Вкажіть професію Хіггінса:
А практичний психолог В) домашній лікар
Б) спеціаліст з фонетики Г) фінансовий аналітик
12. Хто і з ким укладає незвичне парі?
А) професор Хіггінс з Елізою
Б) полковник Пікерінг з Елізою
В) професор Хіггінс з полковником Пікерінгом
Г) полковник Пікерінг з міс Хілл
Проблема батькiв та дiтей є провiдною темою багатьох творiв як у свiтовiй, так, зокрема, i в українськiй лiтературі. І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини.
Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє", дрiбновласницькi iнстинкти Кайдашiв. Внаслiдок сутичок i боротьби за приватну власнiсть люди стають жорстокими, жалюгiдними, руйнують родиннi зв'язки, плямують власну гiднiсть та гідність близьких їм людей. Але є, на мiй погляд, тут ще один аспект - вiковий: старiсть не хоче поступатися своїми позицiями молодостi. Чесно кажучи, глибоко в душi менi дуже жаль старих Кайдашiв, що весь свiй вiк працювали, примножували добробут, ростили синiв. Їм, цим вже дорослим синам, врахувати б це, але вони впевнено будують своє життя, де на батькiвське "моє" вони вiдповiдають гострим опором. Та їх теж можна зрозумiти, бо в першi десятирiччя пiсля скасування крiпацтва свiдомiсть селян зазнала суттєвих змiн, що внесли в життя темного, забитого вiками панщини народу новi порядки. Важко до них пристосовується родина Кайдашiв, що складається з двох поколiнь. Думаю, крiм двох названих причин конфлiкту ("моє" - "твоє" та "старiсть - молодiсть"), автор висвiтлює ще одну: протирiччя мiж старим i новим ладом.
Саме соцiально-побутове середовище спотворює характери героїв повiстi, що стикаються у конфлiктi "батьки та дiти". Вічна проблема «батьків та дітей» теж прийшла до нас з сивої давнини. Однак І. С. Нечуй-Левицький уперше вказує нам на неповагу до батьків. Порушилася віковічна українська традиція шанобливого ставлення до батька-матері у дітей, і їх життя ламається, летить під укіс. Бо у своїй власній сім’ї не можна виховувати у дітей повагу до себе, коли ти зневажив своїх батьків - діти ж бо це бачать. І у нашому сьогоденні нерідко бачиш, як спілкуються брат із сестрою, бо заздрять один одному, бо спадок батьків не так поділили. Нехай Кайдаші були неосвічені затуркані панщиною, а що ж їх рівняє з нашими сучасниками? Чому ми не можемо піднятися над ними?
Останнім часом усе звертають на «український менталітет», але мені здається, що це тільки для того, щоб якось виправдати себе, бо ж таки соромно зізнатися собі у «кайдашевих звичках», які, на жаль, ще живуть серед нас. Хоч і здаються нам смішними суперечки Кайдашів, інколи ми пізнаємо в них і наших сучасників, які за «моє» готові на все. Але що цікаво - сміятись над Кайдашами - сміємось, а себе такими не бачимо. А жаль!