Шкапа(кінь): -Гладь коня вівсом, а не батогом. -Кінь на чотирьох ногах і то спотикається. -Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне. Осел: -Був би послом, якби не вдався ослом. -Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся. -Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева. Щука: -Заснула щука, та зуби не сплять. -На те щука в річці, щоб карась не дрімав. -Не всі старі щуки карасів хватають. Цап(козел): -І кози ситі, і сіно ціле. -Знає, де козам роги виправляють. -Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Лисиця: -Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить -Дивиться лисичкою, а думає вовком. -У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
Люди в Україні завжди складали й співали пісні. За цими піснями можна простежити історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. Відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. У давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. Цю подію відображає народна «Пісня про Байду». Байда був історичною постаттю. Саме так народ називавДмитра Вишневецького, засновника Запорізької Січі. У пісні оспівується любов до Батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. Треба згадати і народного героя, народного месника проти панів — Устима Кармалюка. Слава про нього йшла не лише по всій Україні, але й далеко за її межами. Про нього народ теж склав пісню — це «Пісня про Устима Кармалюка». Ще одного патріота українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «Ой Морозе, Морозенку». Не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. Існує і багато таких пісень, які розповідають про звичайні, побутові події з життя українського народу. Серед таких пісень можна відзначити коломийки. Отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. З пісень можна багато дізнатися про нашу історію»
-Гладь коня вівсом, а не батогом.
-Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
-Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
Осел:
-Був би послом, якби не вдався ослом.
-Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.
-Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.
Щука:
-Заснула щука, та зуби не сплять.
-На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
-Не всі старі щуки карасів хватають. Цап(козел):
-І кози ситі, і сіно ціле.
-Знає, де козам роги виправляють.
-Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.
Лисиця:
-Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить
-Дивиться лисичкою, а думає вовком.
-У вічі, як лис, а поза очі, як біс.
Люди в Україні завжди складали й співали пісні. За цими піснями можна простежити історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. Відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. У давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. Цю подію відображає народна «Пісня про Байду». Байда був історичною постаттю. Саме так народ називавДмитра Вишневецького, засновника Запорізької Січі. У пісні оспівується любов до Батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. Треба згадати і народного героя, народного месника проти панів — Устима Кармалюка. Слава про нього йшла не лише по всій Україні, але й далеко за її межами. Про нього народ теж склав пісню — це «Пісня про Устима Кармалюка». Ще одного патріота українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «Ой Морозе, Морозенку». Не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. Існує і багато таких пісень, які розповідають про звичайні, побутові події з життя українського народу. Серед таких пісень можна відзначити коломийки. Отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. З пісень можна багато дізнатися про нашу історію»