Етюд — це невеликий за формою і змістом твір у художньому стилі на основі безпосередніх вражень за картинами природи.
Його характерні особливості:
коротка форма;
опис вражень від природи з висловленням власних почуттів;
образність мови;
переважно відсутність сюжету.
Етюд може бути написаний як прозовою, так і віршованою мовою. Як жанр трапляється в музиці, живописі, графіці, літературі.
Прочитайте зразки етюдів, усно знайдіть епітети, метафори, порівняння, персоніфікації.
1.Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи. У густих верболозах поміж плакучих верб, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти, і вдень, і вночі не втихають закохані соловейки. Пишні левади пропахли медовим ароматом (М. Яценко).
Розтанув сніг. Гаї привітні
Шумлять над маревом ланів.
І пелюстки свої блакитні
Під сонцем пролісок розкрив.
В. Сосюра
завдання 2
Осінь - маляр із палітрою пишною
Тихо в небі кружляє,
Все осипає красою розкішною.
Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті.
Ліс обливає кольорами,
Ніжно сміється до вітру,
Грає цілунками з ним переливними .
Фарби рожеві, злотисті, червоні,
Срібно-блакитне повітря…
Ніжні осінні пісні тиходзвонні.
1.Випишіть із тексту поезії дієслова та прикметники.
Дієслова
Прикметники
кружляє
пишною
2. Напишіть відповідь на питання:
Який художній засіб Ви знайшли, коли виписали усі дієслова, що стосуються осені?
Яку роль виконують у тексті прикметники, які позначають колір?
Відповідь:
Він усіма чотирма ногами спробував відштовхнутися, але ратиці його були вже у воді, і лось відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Він ще раз конвульсивно здригнувся всім тілом, укладаючи всю свою силу і весь свій відчай, у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. Він на мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли його передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Він ревнув, кличучи на до , і його очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червовим.розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося тільки однією ногою, — друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці кров'янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою. Лось відчув, що так йому не вирватись. Подібне відчуття вже приходило до нього — саме тоді, коли восени, у чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслідувати вовча зграя... Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, вона мчала не так швидко, вона не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу він розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти його під лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Він збирався до свого вирішального кидка, і коли знову не пощастило, то лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме.
Пояснення:
Жанр: поезія
Тема: розповідь про духовно багату людину.
Головна думка: "Людина нібито не літає...а крила має"
Ідея: уславлення духовних поривань людини.
Художні засоби.
Епітети: "вічного поривання".
Метафора: правда пташина.
Риторичні запитання: "А як же людина?", "А що ж людина?".
Риторичні оклики: "А крила має!"
Рефрен: А крила має.
А крила має!
Анафора: "То буде ...", "У кого...", "або з ..."
Порівняння: "крила, не з пуху-пір'я,а з правди, чесноти і довір'я"
Антитеза: "Землі немає, то буде небо".
Заперечувальне порівняння: "Немає поля, то буде воля", "Немає пари, то будуть хмари".