МОРАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ КАЗКИ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ» А. ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ Читаючи твори А. де СентЕкзюпері, гостріше відчуваєш красу світу й силу людського потягу до братерства. Письменник і пілот загинув за три тижні до визволення рідної Франції (1944) — він не повернувся на базу з бойового завдання, але його книги продовжують допомагати нам краще розуміти себе й навколишній світ. Філософська казка «Маленький принц» була написана Екзюпері не задовго до загибелі. Мудрість її натяків не завжди можна передати фор мулами й словами. Півтони і відтінки алегоричних образів такі ж ніжні, як і витончені малюнки, якими автор ілюстрував свій твір. Маленький принц — головний персонаж казки — показаний нам у подорожі, у русі, у пошуку, хоч він і розуміє, що час від часу треба зупи нятися й оглядатися назад і навкруги: якщо йти прямо перед собою, кудиочі дивляться, то далеко не зайдеш. На різних планетах він зустрічається з їх дорослими мешканцями, які за цифрами доходів, честолюбством, жа дібністю забули про своє людське покликання. На Землі Маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. У цю важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з’являється Лис. Він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному ро зумінню любові, яка гине у метушні життя. Ніколи поговорити щиро, за зирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. Щоб мати друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче — свій час: «Твоя Троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу». І Принц розуміє: його Троянда — єдина у світі, тому що він її «приру чив». Кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпин ною душевною працею. «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам не видно». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна па сивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю. Вбираючи моральні уроки невеличкого, але такого ємного за своїм змістом твору, можна погодитися з думкою О. Прасолова, російського поета: «СентЕкзюпері написав про Маленького принца незадовго до сво го кінця... мабуть, людські душі (окремі, деякі) завжди видають свій останній лебединочистий, прощальний крик...». Ця казка — своєрідний заповіт мудрої людини нам, що залишилися на цій неідеальній планеті. Та і чи казка це? Пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії, зустрічає Маленького принца. У будьякій екстремальній ситуації перед людиною, буває, проходить усе її життя. Пригадується хороше, але час тіше — те, де і коли ти виявив боягузтво, нечестність, непорядність. Людина «раптом» прозріває й усвідомлює щось таке, що недооцінювала або на що не звертала уваги протягом усього життя, і тому з його вуст у ці моменти істини й прозріння виривається мольба: «Господи! Відведи лихо, і я стану краще, більш благородним і великодушним!» Мабуть, в образі Маленького принца до оповідача прийшло його без грішне дитинство («Але ти невинний і прибув із зірки»,— говорить ав тор, звертаючись до Маленького принца), його чиста, незаплямована совість. Так маленький герой допоміг льотчику гостріше й уважніше по дивитися на життя, на своє місце в ньому і поновому все це оцінити. Оповідач повертається до товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба дружити, що треба цінувати й чого побоюватися, тобто він став мудрішим і менш легковажним. Маленький принц навчив його ЖИТИ. Саме в пустелі, удалині від суєти, яка цілком поглинає нас і наші душі, там, де на самоті пророки і пустельники спізнавали великі істини, льот чик, теж на самоті наблизився до розуміння сенсу життя. Але пустеля — це ще й символ самотності людини: «З людьми теж одиноко...». Чарівна, сумна притча, «загримована під казку» (О. Панфілов)! Моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за до афоризмів, які потім супроводжують нас у нашому житті, правлячи за моральні орієнтири: «себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «Пихаті люди є глухими до всього, крім похвали», «Але очі не бачать. Треба шукати серцем». Цей твір примушує й нас поіншому подивитися на навколишній світ і людей. Кожен із новонароджених уявляється таким же загадковим і таємничим малюком, як той, що явився на планету Земля з власної кри хітної планети. Ці Маленькі принци явилися, щоб пізнати наш світ, ста ти більш розумними, досвідченими, навчитися шукати й бачити серцем. У кожного з них будуть свої турботи, кожен буде відповідати за когось, за щось і усвідомить свій обов’язок глибоко — так, як відчув Маленький принц Антуана де СентЕкзюпері свій обов’язок перед єдиною й непов торною трояндою. І нехай їх завжди супроводжує перемога над страш ними баобабами!
КАЗКИ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ» А. ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ
Читаючи твори А. де СентЕкзюпері, гостріше відчуваєш красу світу
й силу людського потягу до братерства. Письменник і пілот загинув за
три тижні до визволення рідної Франції (1944) — він не повернувся на
базу з бойового завдання, але його книги продовжують допомагати нам
краще розуміти себе й навколишній світ.
Філософська казка «Маленький принц» була написана Екзюпері не
задовго до загибелі. Мудрість її натяків не завжди можна передати фор
мулами й словами. Півтони і відтінки алегоричних образів такі ж ніжні,
як і витончені малюнки, якими автор ілюстрував свій твір.
Маленький принц — головний персонаж казки — показаний нам
у подорожі, у русі, у пошуку, хоч він і розуміє, що час від часу треба зупи
нятися й оглядатися назад і навкруги: якщо йти прямо перед собою, кудиочі дивляться, то далеко не зайдеш. На різних планетах він зустрічається
з їх дорослими мешканцями, які за цифрами доходів, честолюбством, жа
дібністю забули про своє людське покликання.
На Землі Маленький принц потрапляє в сад із безліччю троянд. У цю
важку для малюка хвилину, коли він відчуває зворушення від думки, що
троянда обманювала його, кажучи про свою неповторність, з’являється
Лис. Він говорить про бездонність людського серця, вчить істинному ро
зумінню любові, яка гине у метушні життя. Ніколи поговорити щиро, за
зирнути усередину самого себе, замислитися про сенс життя. Щоб мати
друзів, треба дарувати їм усю душу, віддавати найдорожче — свій час:
«Твоя Троянда така дорога тобі через те, що ти віддавав їй стільки часу».
І Принц розуміє: його Троянда — єдина у світі, тому що він її «приру
чив». Кожне почуття, у тому числі й кохання, треба заслужити невпин
ною душевною працею. «Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очам
не видно». Треба вміти бути відданим у дружбі і коханні, не можна па
сивно ставитися до зла, бо кожен відповідає не тільки за власну долю.
Вбираючи моральні уроки невеличкого, але такого ємного за своїм
змістом твору, можна погодитися з думкою О. Прасолова, російського
поета: «СентЕкзюпері написав про Маленького принца незадовго до сво
го кінця... мабуть, людські душі (окремі, деякі) завжди видають свій
останній лебединочистий, прощальний крик...». Ця казка — своєрідний
заповіт мудрої людини нам, що залишилися на цій неідеальній планеті.
Та і чи казка це? Пригадаємо пустелю, в якій льотчик, що зазнав аварії,
зустрічає Маленького принца. У будьякій екстремальній ситуації перед
людиною, буває, проходить усе її життя. Пригадується хороше, але час
тіше — те, де і коли ти виявив боягузтво, нечестність, непорядність.
Людина «раптом» прозріває й усвідомлює щось таке, що недооцінювала
або на що не звертала уваги протягом усього життя, і тому з його вуст
у ці моменти істини й прозріння виривається мольба: «Господи! Відведи
лихо, і я стану краще, більш благородним і великодушним!»
Мабуть, в образі Маленького принца до оповідача прийшло його без
грішне дитинство («Але ти невинний і прибув із зірки»,— говорить ав
тор, звертаючись до Маленького принца), його чиста, незаплямована
совість. Так маленький герой допоміг льотчику гостріше й уважніше по
дивитися на життя, на своє місце в ньому і поновому все це оцінити.
Оповідач повертається до товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів,
як треба дружити, що треба цінувати й чого побоюватися, тобто він став
мудрішим і менш легковажним. Маленький принц навчив його ЖИТИ.
Саме в пустелі, удалині від суєти, яка цілком поглинає нас і наші душі,
там, де на самоті пророки і пустельники спізнавали великі істини, льот
чик, теж на самоті наблизився до розуміння сенсу життя. Але пустеля —
це ще й символ самотності людини: «З людьми теж одиноко...».
Чарівна, сумна притча, «загримована під казку» (О. Панфілов)!
Моральні й філософські проблеми розкриваються в ній за до афоризмів, які потім супроводжують нас у нашому житті,
правлячи за моральні орієнтири: «себе судити набагато важче, ніж
інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий»,
«Пихаті люди є глухими до всього, крім похвали», «Але очі не бачать.
Треба шукати серцем».
Цей твір примушує й нас поіншому подивитися на навколишній світ
і людей. Кожен із новонароджених уявляється таким же загадковим
і таємничим малюком, як той, що явився на планету Земля з власної кри
хітної планети. Ці Маленькі принци явилися, щоб пізнати наш світ, ста
ти більш розумними, досвідченими, навчитися шукати й бачити серцем.
У кожного з них будуть свої турботи, кожен буде відповідати за когось,
за щось і усвідомить свій обов’язок глибоко — так, як відчув Маленький
принц Антуана де СентЕкзюпері свій обов’язок перед єдиною й непов
торною трояндою. І нехай їх завжди супроводжує перемога над страш
ними баобабами!