Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.
Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною простотою світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.
мій улюблений урок — світова література. що мені особливо подобається, це те, що він ніби переносить нас в інший час і іншу культуру. перед нами виникають фігури письменників і поетів минулих століть, на сторінках їхніх творів ми бачимо життя і характери людей, які жили колись до нас, яки є представниками інших народів і часів. саме в літературних творах вигадані герої постають перед нами як живі, наповнені своїми думками, почуттями. разом з ними ми переживаємо захоплюючі, а часто і трагічні події, немов стаючи частиною історії.
мені подобається, коли на уроці світової літератури ми дізнаємося про життя самого письменника або поета, про ті події, які підштовхнули його до написання твору. крім цього, мені подобається читання за ролями і складання характеристик героїв. я люблю заучувати красиві вірші про природу або про людей. вірші ніби мені ті почуття, які відчували поети, коли створювали їх.
уроки світової літератури не тільки пізнавальні, вони розвивають вміння правильно і красиво говорити, співпереживати героям, а також відкривають перед нами дивовижний світ подій, в яких ми б інакше не побували, і людей, яких би по-іншому і не зустріли.
Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.
Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною простотою світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.
Объяснение:
мій улюблений урок — світова література. що мені особливо подобається, це те, що він ніби переносить нас в інший час і іншу культуру. перед нами виникають фігури письменників і поетів минулих століть, на сторінках їхніх творів ми бачимо життя і характери людей, які жили колись до нас, яки є представниками інших народів і часів. саме в літературних творах вигадані герої постають перед нами як живі, наповнені своїми думками, почуттями. разом з ними ми переживаємо захоплюючі, а часто і трагічні події, немов стаючи частиною історії.
мені подобається, коли на уроці світової літератури ми дізнаємося про життя самого письменника або поета, про ті події, які підштовхнули його до написання твору. крім цього, мені подобається читання за ролями і складання характеристик героїв. я люблю заучувати красиві вірші про природу або про людей. вірші ніби мені ті почуття, які відчували поети, коли створювали їх.
уроки світової літератури не тільки пізнавальні, вони розвивають вміння правильно і красиво говорити, співпереживати героям, а також відкривають перед нами дивовижний світ подій, в яких ми б інакше не побували, і людей, яких би по-іншому і не зустріли.