Ганна з поеми Наймичка все життя працювала на господарів доглядала їхню дитину як рїдну тому що​

Ема стихотворения:
пейзаж;
общественно-политическая;
любовная/интимная;
философская.

Сюжет:
есть сюжет: образы событий (...каких именно...) ;
без сюжета: образы чувств (...).
Художественные средства, с которых созданы эти образы:
Композиция: размер, рифма, ритм.

Размер:
_ _' / _ _' / _ _' /_ _' ямб 4-стопный (ударение на каждом втором слоге) ;
'_ _ / '_ _ / '_ _ хорей 3-стопный;
'_ _ _ дактиль;
_ _' _ амфибрахий;
_ _ _' анапест.

Рифма:
аабб - парная;
абаб - перекрестная;
абба - кольцевая.

Тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении:
эпитет - художественное определение;
сравнение;
аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы;
ирония - скрытая насмешка;
гипербола - художественное преувеличение;
литота - художественное преуменьшение;
олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует;
метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют;
паралеллизм.

Стилистические фигуры:
повторы/рефрен;
риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа;
антитеза/противопоставление;
градация - например: светлый - бледный - едва заметный;
инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции;
умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам.

Поэтическая фонетика:
аллитерация - повторение одинаковых согласных;
ассонанс - повторение гласных;
анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф;
эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф.
Синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы.

Образ лирического героя, авторское "Я".

Литературное направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т. д.

Жанр: эпиграмма (сатирический портрет) , эпитафия (посмертное) , элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви) , ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т. д.

Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.