Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»
Установіть відповідність
Художні засоби: 1-порівняння; 2-гіпербола; 3-метафора; 4-інверсія.
А. Сосна- а за нею річки синє крило
Б. Спогади не щемлять їй і не болять-вони закам‘яніли
В. А Марфа біжить на роботу, птахою летить
Г. Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь,тільки привиджуєтеся
Д. Годують такою смачною юшкою щодня, що навіть Карпо Ярковий п‘ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки
→Шептало - це такий рідкісний білий кінь, який займається тяжкою роботою. Коні такої масті дуже рідко працюють. Проте Шептала спіткала тяжка доля. Кінь "змалку ненавидів табун".Тут немає волі, а ця тварина бажала незалежності, свободи. До того ж, кінь "соромився упряжі". Він зумів показати свою залізну волю. Одного разу Шептало втік від конюха. Тоді він побачив у відбитті озера, що він є білим. Він зрозумів, що є особливим. Проте, побувши на волі, Шептало вирішив повернутись. Він довго думав, як справляється без нього конюх. Повертаючись, він знову забруднився, щоб бути схожим на робочого коня, не виділятися з табуна. Мені здається, що образ Шептала є алегоричним, адже кінь наділений рисами, притаманними людині. Шептало - працьовитий, волелюбний, примхливий, жалісливий кінь. Скоріш за все, у цьому образі автор зобразив особистість, яка займається зовсім не своєю справою, не може реалізувати себе у професії.
Объяснение:
ответ:з сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині, У цих невеличких піснях не тільки "оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу:
Ой, підемо, панібрате, панів розбивати,
Або будемо висіти, або панувати.
У кінці XIX – на початку XX століття багато мешканців Закарпаття виїхало на чужину в пошуках кращого життя. Ця драматична сторінка історії нашого народу знайшла своє зображення в коломийках:
Ой, Канадо, чужий краю, знайдеш, де нас діти?
Бо ми в себе на рідному не маєм чим жити.
Найбільш визначальною рисою коломийок є їхній патріотизм. Прийшли героїчні часи, і в коломийках заспівали про Велику Вітчизняну війну. У коломийках воєнного періоду переважають образи орла, грому, які символізують нескореність та волелюбність українського народу. Фашистська навала пробудила давні спогади про турецьких завойовників та про народних месників:
То не терен тіло ранить злими колючками,
То невільників фашисти крають канчуками.
То не турки-яничари піднялись з могили,
То фашистські людолови село обступили.
Нерідко у коломийках оспівуються картини природи. Слухач ніби бачить сині гори, темні полонини, смерекові ліси, чує щебетання солов'їв, перегук зозуль, дзюрчання гірських струмків. Це не випадково, бо ж саме природа – найголовніше багатство Карпат. Гуцули ставляться до неї з великим трепетом, майже побожно.
Найчисленнішими й найпоширенішими є колоритні й глибоко поетичні коломийки про кохання. Коломийки відображають найскладніші відтінки людських почуттів – від простої симпатії до нестямного кохання. Створені досить давно, коломийки про кохання й сьогодні сприймаються як хвилююча жива поезія.
Існує багато коломийок, у яких висміюються різні людські вади, а також негативні явища життя.
Гуцульські коломийки люблять і співають по всіх куточках України. Ці народні твори, дійшовши до нас із глибини віків, не старішають, а, навпаки, оновлюються новим змістом, щоб ще довго жити серед нових поколінь українців.
Объяснение: