Гумористичні твори 1. Яка з цих ознак не характерна для байки?
а) сюжетність; б) алегоричність; в) мораль; г) несподіване закінчення.
2. Який із цих творів алегоричний?
а) "Жаба й Віл" Л.Глібова; б) "Запорожці у короля" С.Руданського; в) "Свекор" С.Васильченка; г) "Найважча роль" П.Глазового.
3. Хто з цих письменників започаткував жанр співомовок?
а) Л.Глібов; б) С.Руданський; в) С.Васильченко; г) С.Олійник.
4. У якому з цих творів викривається пихатість, зарозумілість, бажання виділитися будь-якою ціною?
а) "Жаба й Віл" Л.Глібова; б) "Запорожці у короля" С.Руданського; в) «Добре торгувалось» С.Руданського г) "Найважча роль" П.Глазового.
5. Основна думка якого твору розкривається словами: «А по мені – найлучче жити , Як милосердний Бог дає»? а) "Запорожці у короля" С.Руданського; б) «Жаба й Віл» Л. Глібова;
в) "Добре торгувалось" С.Руданського ; г) "Похвала" П.Глазового.
6. Чим частували козаків у польського короля (С.Руданський "Запорожці у короля")?
а) пивом і м’ясом; б) медом і сметаною; в) млинцями і вином; г) цукерками і тістечками.
7.Павло Глазовий не написав твір :
а) «Найважча роль»; б) «Еволюція»; в) "Запорожці у короля" ; г) «Похвала».
8.С. Руданський є автором творів А) «Еволюція», «Найважча роль». В) «Щука», «Муха і Бджола». Г) «Заморські гості», «Похвала».
9. Автором байок «Щука», «Муха і Бджола», «Жаба й Віл» є:
а) С. Руданський , б) Л. Глібов в) П. Глазовий г) І. Жиленко
Б) «Свиня свинею», «Гуменний».
10. Короткий гумористичний твір, побудований на основі народного анекдоту, казки, приказки, у якому описано певний комічний випадок, — це а) гумореска, б) співомовка , в) потішка , г) усмішка
11. Серед поданих письменників виберіть тих, хто писав гумористичні твори:
а) Т.Шевченко; б) П.Глазовий; в) Л.Воронина ; г) С.Руданський; д) В.Нестайко, е) Л.Глібов .
12. Установіть відповідність між автором та назвою твору:
1. «Запорожці у короля»; 2. «Заморські гості»;
3. «Щука».
а) Л.Глібов;
б) С.Руданський; в);Л.Воронина
г) П.Глазовий.
13. Установіть відповідність між уривком з твору та його назвою:
1 «Свиня свинею»
2. «Добре торгувалось» 3. «Еволюція»
4. «Муха й Бджола»
А) «І в крамницях , куди глянеш ,- Сріблом –злотом сяє...» Б) «-Таке , синку , й людям Не всім удається.»
В) «Сидить , спесиво поглядає , що робиться в садку...»
Г) «Сидять собі , В них жупани Все кармазинові...»
Д) « Правду кажуть люди : Святи її, хрести її – Все свинею буде» .

Браз Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.

Повесть Гр. Тютюнника «Климко» переносит нас в тяжелые времена фашистской оккупации Украины, открывая призабытую страницу нашей истории. Климко, главный герой произведения, идет за много километров за солью, чтоб потом продать ее и от голода любимую учительницу с дочуркой-младенцем и себя с другом. Он идет дорогами войны, преисполненными опасностей, побеждая в себе страх, побеждая иногда физическое бессилие и болезнь. По возрасту он был нашим ровесником, поэтому так больно ощущаешь сердцем все его страдания, поражаешься его выдержке и недетской мудрости. А еще, кажется, будто примеряешь на себя то трудное путешествие Климка и учишься милосердию.

Это милосердие беззащитных детей войны стало главной темой повести. Автор рассказывает о встрече на базаре Климка и Зульфата со своей учительницей, которая с малым ребенком оказалась в безысходности. С этих пор у друзей появилось благородное желание ей, и они берут на свои слабые плечи все заботы о Наталье Михайловне с Олей, становятся их опорой. Именно опекаясь их жизнями в первую очередь, отправляется юный герой новеллы Климко в далекую дорогу.

На ней Климко с сапожником во время осады на базаре незнакомую девушку от Германии, хотя мог поплатиться за это жизнью. И мы понимаем, что настоящие люди остаются людьми даже в экстремальных ситуациях, обнаруживая сочувствие и милосердие к другим. Позднее мы видим Климка во время пребывания у тетки Марины, которая выхаживала его в горячке и хотела даже оставить у себя - усыновить. Но мальчик, хотя ему и нравилось у доброй женщины, не согласился, так как ощущал ответственность за жизнь дорогих ему людей. Мне кажется, что в этом эпизоде очень выразительно показывается доброта и самоотверженность человеческой души моих соотечественников-украинцев.

И важнейшим, на мой взгляд, есть заключительный эпизод новеллы - возвращение Климка с торбочкой соли на станцию советскому пленному и смерть мальчика. После опасной дороги, после трудных испытаний, преисполненный радостью, возвращался назад Климко с драгоценной солью. И здесь подстерегла мальчика неумолимая смерть, как подстерегала она на тех военных дорогах многих его ровесников. И даже в этот судный час Климко возникает человеком, который заботится не о себе, а о других. Забыв об опасности, он показывает советскому пленному воину, куда убегать. Здесь и скосила его очередь из немецкого автомата: «Он уставился пальцами в курточку на груди, тихо ахнул и упал. А из пробитого мешка тоненькой струйкой потекла на дорогу соль…» …Перед глазами еще долго стоит эта струйка соли, а сердце заполняет безграничная тоска и любовь к мальчику с бескорыстной, милосердной и бесшабашной душой, что жила для добра. Любовь ко всем детям войны, которые обнаруживали такое милосердие, что и взрослым иногда было не под силу.

Доброта, любовь, чуткость, порядочность, самопожертвование - в наше время эти слова стали почти анахронизмами. Существует такая мысль, что общество деградирует через социально-экономические факторы. Но во времена войны были не лучшие условия жизни: человек вмиг мог потерять все: родных, дом и вопреки тому оставался Человеком. Ярким примером этому может послужить Климко, главный герой одноименной повести Григория Тютюнника. Мальчик, оставшись сиротой, рос у своего дяди Кирилла, который любил его и баловал как мог (привозил гостинец из рейса), хотя в тоже время воспитанию отводилась незаурядная роль (следил за обучением в школе, приучал к самостоятельности). Наверное, именно любовь и воспитание дяди сотворили из Климка те человеческие черты, которые ценятся превыше всего любить и беспокоиться о ближнем от всего сердца,