Історія написання: 1937 року батька Григора Тютюнника було арештовано як ворога народу й заслано до Сибіру, а мати подалася його шукати з жінкою-суперницею, яка любила батька. Тютюнник згадував: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за маму, старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки... Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами... Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту... Не дивися так скептично... Не таланту — Бог із ним... Якщо поталанить щось написати — воздам хвалу жінці й красі». У новелі письменникові вдалося втілити в художньому творі безкінечну глибину справжнього кохання й обережне ставлення людей один до одного.
Чому я люблю весну. Про це я можу розповідати годинами ,але я розповім найголовніше за що вона мені подобається.По-перше за те що вона прходлить після зими і приносить до нас тепло.По-друге коли я прокидаюсь пташки співають ,а в зимку вони іколи не співали.Коли я вихожу на вулицю то починає світити тепленьке сонечко.А ще починають розквітати листочки на деревцях.Найголовніше що розта сніжок. Также йде дощик а я лблю гати за дощем.І нарешті можна не одягати теплий одяг. Я б розповідала ще багато чого . Ось за що я люблю весную
